Шигоцький Сергій Ігорович: відмінності між версіями

Матеріал з darnytsa_hero
Перейти до навігації Перейти до пошуку
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
ВізуальнийВікірозмітка
Rda-pedenko (обговорення | внесок)
111 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 6: Рядок 6:
Солдат. Пілот 22 ОМПБ.
Солдат. Пілот 22 ОМПБ.


Навчався: (ЗСШ №321 1999-2009р.; НУФВСУ навчався на хореографа)
Сергій Ігорович Шигоцький «ТАНЦОР» народився в Києві 3 жовтня 1991 року. Молодий воїн, якому назавжди 33.  


Працював водієм на своєму авто.
Сергій вступив до лав ЗСУ у третю річницю повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2025 року. Служив у 80-й бригаді Десантно-штурмових військ, брав участь у боях на Курщині. Неодноразово знищував ворожі дрони зі своєї зброї, тим самим рятуючи побратимів і себе. Тримав позиції та знищував ворога. Сергій ризикуючи життям, протягом двох діб виносив тіло загиблого побратима з Курська — це було майже неможливо під постійними обстрілами. Це вдалося зробити і вийти неушкодженим. Після виходу Сергій переніс складну операцію. Він мав право залишитися в тилу після реабілітації, але свідомо обрав повернутися на передову. За власним бажанням перевівся до 22 ОМПБ (окремого мотопіхотного батальйону), де став пілотом FPV-дронів — він дуже цього прагнув. Сергій проходив службу в Краматорську на Донеччині та в н. п. Іванопілля. Під час виконання бойового завдання отримав вибухову травму, несумісну з життям. Його серце зупинилося — він віддав своє життя рівно за пів року служби, 24 серпня 2025 року, у День Незалежності України. Своїм життям він врятував побратимів від смерті. Герої не вмирають — вони залишають нам майбутнє, яке ми повинні берегти й пам’ятати ціну нашої свободи.


Хобі: займався боксом. Це медитаціяiя в русi, де кожен раунд - це перевiрка самого себе.
Сергія пам’ятають як чемпіона зі спортивних бальних танців, тренера, людину з добрим серцем, життєрадісного  та усміхненого.  


Дуже любив швидко їздити. Швидкiсть це його єдиний ритм життя.
Тепер його пам’ятатиме покоління як мужнього молодого воїна, який боронив Україну і віддав найцінніше — своє життя.


Головні принципи: Бути чесним і справедливим. Вміти дотримуватись свого чоловічого слова.
Сергія словами:


Життєва позиція: успіх вимірюється не цифрами, а щастям моїх близьких. Сім’я – головна життєва цінність Сергія.
- Не як ти хочеш, а як Бог дасть!


Займався професiйно спортивно-бальними танцями… досяг висот у свiтi танцю. Чемпіон і тренер.
- Не слухай тих, хто каже тобі, що ти чогось не можеш. Навіть якщо це


Військовий шлях:
кажу я... У тебе є мрія — бережи її. Коли люди чогось не можуть, вони


24 лютого 2025 року вступив до лав ЗСУ в ДШВ 80 бригади (стрiлець), приймав участь в боях на Курщинi, де рятував життя побратимiв, детонуючи бомби. Також виносив тiло загиблого побратима, ризикуючи власним життям. У зв'язку з погiршенням  стану здоров'я i перенiсши складну операцiю, мав право залишитись в тилу, але його вибір це поле бою. Сергій перевівся за власним бажанням
думають, що і ти не зможеш. Але якщо ти чогось хочеш — вперед!


до 22 ОМПБ, де став пiлотом FPV-дронiв. Служив на донецькому напрямку.
БЕЗ ЗАЙВИХ СЛIВ!


Виконуючи бойове завдання.. його серце зупинилось в день незалежності України.
Нагороджений:


Загинув поблизу населеного пункту Іванопілля Краматорського р-ну Донецької обл.
- медаллю «Честь. Слава. Держава».
 
Вічна слава Герою!

Версія за 12:17, 2 червня 2026

03.10.1991 – 24.08.2025

Позивний: «ТАНЦОР»

Солдат. Пілот 22 ОМПБ.

Сергій Ігорович Шигоцький «ТАНЦОР» народився в Києві 3 жовтня 1991 року. Молодий воїн, якому назавжди 33.

Сергій вступив до лав ЗСУ у третю річницю повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2025 року. Служив у 80-й бригаді Десантно-штурмових військ, брав участь у боях на Курщині. Неодноразово знищував ворожі дрони зі своєї зброї, тим самим рятуючи побратимів і себе. Тримав позиції та знищував ворога. Сергій ризикуючи життям, протягом двох діб виносив тіло загиблого побратима з Курська — це було майже неможливо під постійними обстрілами. Це вдалося зробити і вийти неушкодженим. Після виходу Сергій переніс складну операцію. Він мав право залишитися в тилу після реабілітації, але свідомо обрав повернутися на передову. За власним бажанням перевівся до 22 ОМПБ (окремого мотопіхотного батальйону), де став пілотом FPV-дронів — він дуже цього прагнув. Сергій проходив службу в Краматорську на Донеччині та в н. п. Іванопілля. Під час виконання бойового завдання отримав вибухову травму, несумісну з життям. Його серце зупинилося — він віддав своє життя рівно за пів року служби, 24 серпня 2025 року, у День Незалежності України. Своїм життям він врятував побратимів від смерті. Герої не вмирають — вони залишають нам майбутнє, яке ми повинні берегти й пам’ятати ціну нашої свободи.

Сергія пам’ятають як чемпіона зі спортивних бальних танців, тренера, людину з добрим серцем, життєрадісного та усміхненого.

Тепер його пам’ятатиме покоління як мужнього молодого воїна, який боронив Україну і віддав найцінніше — своє життя.

Сергія словами:

- Не як ти хочеш, а як Бог дасть!

- Не слухай тих, хто каже тобі, що ти чогось не можеш. Навіть якщо це

кажу я... У тебе є мрія — бережи її. Коли люди чогось не можуть, вони

думають, що і ти не зможеш. Але якщо ти чогось хочеш — вперед!

БЕЗ ЗАЙВИХ СЛIВ!

Нагороджений:

- медаллю «Честь. Слава. Держава».

Отримано з https://darnytsa.hero.kyivcity.gov.ua/w/index.php?title=Шигоцький_Сергій_Ігорович&oldid=3791