Постніков Валентин Валентинович

10.07.1977 – 23.10.2024

Позивний: «Пастор»

Солдат. Оператор взводу протитанкових ракетних комплексів у складі 152 окремої єгерської бригади.

Закінчив Волноваське професійно-технічне училище, де здобув спеціальність тракториста-машиніста широкого профілю та слюсаря-ремонтника. Пройшов курси у ПРАТ «Новотроїцьке рудоуправління», де отримав фах машиніста конвеєра, а згодом - грохотника.

Працював на себе здебільшого або з бригадою, був будівельником (всі види робіт), майстром домовонів, електриком, сварщиком, перед мобілізацією відкрив ФОП в Києві.

Був глибоко віруючою людиною, закінчив біблійний інститут та служив в протестантській церкві. дуже хотів бути капеланом та духовно підтримувати побратимів на передовій. Офіційно капеланом не вийшло стати, проте своє покликання все ж як бачив, так і робив: підтримував хлопців, тому й позивний «Пастор» любив їздити велосипедом великі відстані…..їздив в безлюдні міста, де можна було «викричатись».

Вірив в Бога, любив та допомагав людям, цінував та відстоював сімейні принципи. Забороняв навіть шуткувати про Бога та родину, бо це для нього найцінніше.

Завжди жив заради інших, за інших і загинув…

Військовий шлях:

Був мобілізований в червні 2024 року. Пройшов загальну військову підготовку, а згодом спеціальність оператора РСЗВ. Військовий шлях не великий.

Бо одразу ж направлений був на покровський напрямок, в м. Селідове в той час, як ворог активно просувався. Його підрозділ натрапив на ворожу диверсійно-розвідувальну групу під час того, як переносили бк та їжу на позицію. Валентин йшов перший, тож основний удар прийшовся по ньому, інші хлопці вийшли. Деякий час вважався зниклим безвісти.

Загинув поблизу населеного пункту Селидове Покровського р-ну

Донецької обл.

Нагороджений:

- почесною відзнакою командира 152 окремої єгерської бригади.

Вічна слава Герою!