Руденко Кирило Андрійович
11.11.2005 — 11.12.2025
Кирило Руденко народився 11 листопада 2005 року в Києві — місті, яке сформувало його характер і любов до України. Все його дитинство минуло на Позняках, де він навчався у Скандинавській гімназії та мав багато друзів.
З початком повномасштабного вторгнення 16-ти річний Кирило, проживав у Сполучених Штатах Америки разом з мамою, де навчався в місцевій школі.
Однак серцем він завжди залишався зі своєю Батьківщиною. За два тижні до свого повноліття юний Кирило зробив свідомий і мужній вибір — повернувся з США додому, до України, щоб стати на її захист.
Він був світлою, доброю і водночас надзвичайно принциповою людиною. Молодий, стриманий, красивий, із внутрішнім стрижнем і чітким відчуттям справедливості та ідейності.
Кирило ніколи не ховався за спинами інших і завжди діяв так, як підказували серце і совість. Саме ці риси привели його до військової служби та свідомої боротьби.
У 2024 році Кирило долучився до організації Авангард, ставши ідейним, відданим і послідовним активістом. Він щиро сповідував і поширював цінності честі, мужності, вірності та самопожертви. Отримавши військовий вишкіл у тилу, влітку 2025 року, у віці 19-ти років, він добровільно долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади, розвідувального батальйону Hatred.
На фронті Кирило воював пліч-о-пліч із побратимами, розділяючи з ними всі тяготи війни. Разом із другом, відомим під позивним Адвокат, він пройшов бойові виходи й до останнього залишався вірним Присязі. Їхній шлях і їхня загибель стали символом тяглості героїчного ідеалу — від покоління до покоління.
11 грудня, холодного зимового ранку, на Донеччині, під час виконання бойового завдання Кирило Козир Руденко загинув. Він загинув, виконуючи свій обов’язок — так, як і жив: гідно, сміливо і до кінця.
Для держави він — Захисник і Герой. Для рідних — наш хоробрий хлопчик, син, дитина, Кирюша, якого безмежно любили й любитимуть завжди.
Він віддав своє життя за свободу і волю України, за людей, за наше спільне майбутнє. Його хоробрість, вірність і чистота намірів назавжди залишаться прикладом для побратимів і для всіх, хто знав його.
Він назавжди з нами — у наших серцях, у молитвах, на українській землі, за яку він віддав найдорожче…
Назавжди 20 років.
Назавжди в строю.
Вічна честь і памʼять.
Бути воїном — жити вічно.