Бишовець Ігор Анатолійович

12.08.1972 - 26.04.2026

Штаб-сержант. Стрілець-помічник гранатометника 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців 2 мотопіхотної роти в/ч А2167.

З 1979 по 1985 роки навчався у середній загальноосвітній школі № 98 міста Києва, згодом продовжував навчання у київській школі № 237 Дарницького району. У 1989 році закінчив Середнє професійно-технічне училище № 41 м. Києва, здобувши кваліфікацію електромонтажника з освітлення, освітлювальних і силових мереж та електроустаткування. У 1990 році здобув повну середню освіту, закінчивши вечірню середню школу № 4 міста Києва.

Останнє місце роботи з 2013 по 2014 роки обіймав посаду спеціаліста з логістики у ТОВ «Інтайм».

Хобі: Захоплювався риболовлею та відпочинком на природі, з юнацьких років активно займався карате. Мав творчу натуру — любив малювати.

Головні принципи: активно займався громадською діяльністю та патріотичним вихованням. Був членом Спілки ветеранів прикордонної служби України. Завжди вшановував пам'ять полеглих побратимів, брав безпосередню особисту участь у благоустрої, відбудові та встановленні пам'ятних знаків на Алеї прикордонної слави у парку «Перемога» (біля станції метро «Дарниця»). Строкова служба проходила у прикордонних військах.

Життєва позиція: Честь, мужність та безмежна відданість своїй Батьківщині та рідному місту Києву до останнього подиху.

Військовий шлях: ​У 2014 році, з початком російської агресії, став на захист Батьківщини як доброволець у складі 12-го батальйону територіальної оборони міста Києва (надалі — 12-й окремий мотопіхотний батальйон). Протягом 2014–2017 років брав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей, надійно захищаючи українську землю на найскладніших ділянках фронту.

​У період з 2018 по 2021 роки продовжував нести службу у складі військової частини А2167, беручи участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (Операція Об'єднаних Сил).

​З першого дня повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, без вагань знову став у стрій. Попри те, що за станом здоров’я після проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) у 2022 році він був визнаний обмежено придатним і мав право перебувати виключно на штабних посадах, він свідомо обрав шлях на передовій, захищаючи своє рідне місто. Обіймаючи посаду стрільця-помічника гранатометника 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, брав безпосередню участь у запеклих боях із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави на території Київської та Донецької областей.

Понад 10 років у лавах Збройних Сил України під час запеклої війни за незалежність нашої держави. При цьому його пільгова вислуга безпосередньої участі в бойових діях та на передових позиціях фронту становить 8 років, 11 місяців та 24 дні.

Багаторічна виснажлива служба та важкі умови на фронті підірвали здоров’я воїна. У 2024 році рішенням ВЛК він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та отримав статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а також статус ветерана війни.

26 квітня 2026 року серце Ігоря зупинилося через важку хворобу, яка стала наслідком захисту Батьківщини.

Нагороджений:

- медаллю «Захиснику Вітчизни»;

- відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;

- нагрудним знаком «Учасник АТО»;

- почесною відзнакою «За мужність та відвагу»;

- почесним нагрудним знаком «Честь і слава».

Вічна пам’ять Герою!