Брисковський Юрій Олегович

Версія від 12:05, 20 липня 2026, створена Rda-bashanova (обговорення | внесок) (23.05.1976 - 11.11.2024)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

23.05.1976 - 11.11.2024

 

Позивний: «УРІ»

Солдат. Командир бойової машини-командир механізованого відділення в/ч А1815.

Ср. Школа № 160  м. Київ. Здобув вищу економічну  освіту

Служба в армії. Після армії, служба у лавах поліції.

Служба у податковій поліції, де отримав звання капітана податкової поліції.

Після залишення служби, працював у  підприємствах приватної форми власності.

Хобі: захоплювався вивченням історії.

Головні принципи: історія мого брата, це історія сили, відповідальності і справжнього братерства.

У попередніх боях 17.10.24, Юрій отримав множинні осколкові поранення. Був у шпиталі.

Частину осколків лікарям вдалося видалити, але деякі залишились на завжди. Зняли шви, і він повертається на позиції.

Військовий шлях: 25.06.2024р. був мобілізований до лав ЗСУ.

Вищої військової освіти не мав, але зарекомендував себе, як виважений керівник і був призначений на посаду командира відділення.

На другий день після шпиталю пішов на завдання. Пішов один від роти….

Останній раз Юрій вийшов на зв'язок 11.11.24. о 4.30 ранку.  З того дня він вважається безвісті зниклим. Я отримала речі брата. Там був блокнот.

Відізвалась людина, з яким брат виходив з попереднього бою.

Він мені розказав, що Юра, будучі сам тяжко поранений сутки тягнув на собі незнайомого хлопця, з контузією і простреленими ногами.

Та взяв на себе командування по виводу людей .

Бо для багатьох це був перший бій, а для Юрія був третій. І він вважав себе досвідченим….

Як сказав той хлопець

Ми були розгублені і налякані, і якби не Юра,

Ми би всі там залишились.

1 рік 4місяця пошуку і надії завершились.

Збіг ДНК.

Юра повернувся на щіті.

Його останній бій

Три поранення в груди, рана в пах, велика рана правого стегна, множинні рани лівого….

В полон не здався.

І зараз немає вже нікого з побратимів, хто був поруч з ним у тому останньому бою.

Але є я. І є пам'ять.

І я хочу щоб пам’ять про мого брата не зникла разом з часом.

Він рятував інших, коли сам був тяжко поранений. Він не залишив своїх. Він зробив більше ніж міг.

І я хочу зробити все, щоб його ім’я пам’ятали.

Юрій загинув відавши своє життя поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського р-ну Донецької обл.

Слава Герою!