Жук Владислав Валерійович

23.08.1977 - 03.01.2023

Позивний: «ХАЛК‎»

старший лейтенант

Народився в м. Києві 23.08.1977.

Захоплення та інтереси: Спорт, книги, подорожі

Жук В.В. розпочав свій бойовий шлях у складі 58 ОМПбр, 44 окремий стрілецький батальйон, обороняючи Бахмут, Попасну, міста і села Харківщини. На Донеччині був поранений. Після лікування повернувся на бойові позиції у складі 80 ОДШбр. Під час утримання позицій мінометний ворожий обстріл обірвав його життя у віці 45 років.

Як зазначають побратими, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих. Попри важкі бої і не тільки з росіянами, а і з вагнерівцями завжди залишався впевненим у Перемогу.

Хто хоче — шукає можливості, а хто не хоче — виправдання

«Під час повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ. Спочатку служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. Боронив Донеччину та Луганщину. Під Бахмутом отримав поранення. Після лікування приєднався до 80-ої окремої десантно-штурмової бригади і знову вирушив на передову. Звільняв Харківщину і згодом знову опинився на Донбасі. За словами побратимів, Владислав проявив себе як справжній офіцер: врівноважений, завжди усміхнений, підтримував в усьому підлеглих.

Загинув 3 січня 2023 року в с. Терни Лиманського району Донецької області, звільняючи східні території нашої країни (Харківщину і Донеччину) від російських окупантів під час війни.

За бойові заслуги та високі показники якості ведення бою був нагороджений відзнаками МО України медалями «За участь в бою», «Сталевий хрест», «За поранення».

У Героя залишилася дружина, син, донька та песик Халк, на честь якого і був обраний позивний.

Вічна пам’ять Герою!