Баришполець Олександр Володимирович

19.01.1989 – 03.03.2025
Позивний: «Ірпінь»
Солдат. Водій-електрик 2 відділення ударних БАК взводу БАК 1 ДШБ в/ч А2582.
Загинув поблизу населеного пункту Гончаровка Суджанського р-н Курської обл.
Нагороджений:
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Навчався:
З 1996 року по 2004 рр. навчався у загальноосвітній школі №237 у місті Києві, за адресою: вул. Вербицького, 28 Г.
У 2007 році закінчив вище професійно-технічне училище №25, де отримав професію плиточника-мозаїста. Адреса: м.Київ, вул. Старосільська, 2.
Працював:
Олександр з юнацьких років почав працювати у сфері логістики. З 2010 року працював у компанії ТОВ «Автокрісла», спочатку менеджером відділу логістики, згодом був підвищений до начальника відділу.
Хобі: Обожнював автоперегони, мотоспорт, велоспорт, риболовля, футбол.
Головні принципи: Мужність, честь, справедливість, гідність, чесність.
Життєва позиція:
Хто, як не я!
Люди закінчуються, але ми повинні стояти до кінця, на захисті своїх дітей!
Мирне та світле майбутнє для свого сина та свобода були для Олександра понад усе!
Військовий шлях:
У 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України, де він приєднався до лав 82 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А2582).
Став солдатом взводу безпілотних літальних авіаційних комплексів, першого штурмового десантного батальйону.
Під час виконання бойового завдання і захищаючи суверенітет та незалежність України воїн отримав тяжке поранення у результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, поблизу населеного пункту Гончаровка, Курської обл., на території РФ. Лікарі боролися за його життя 11 днів.
Похований у селі Ясногородка (Фастівський район, Київська область), Алея Слави