Трофимов Дмитро Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з darnytsa_hero
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Rda-bashanova (обговорення | внесок)
Створена сторінка: міні = 12.12.1977 - 18.12.2025 = Позивний: «Трофим» Солдат. Майстер відділення ударних БпАК взводу ударних БпАК роти ударних БпАК батальйону безпілотних систем 46 ОаеМБр. Закінчив Сєвєродонецьку загальноосвітню школу № 4 і С...
 
Rda-bashanova (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
 
Рядок 23: Рядок 23:


Загинув поблизу населеного пункту Іванівка Синельниківського р-ну Дніпропетровська обл.
Загинув поблизу населеного пункту Іванівка Синельниківського р-ну Дніпропетровська обл.
Вічна пам’ять Герою!

Поточна версія на 10:13, 21 серпня 2026

12.12.1977 - 18.12.2025

Позивний: «Трофим»

Солдат. Майстер відділення ударних БпАК взводу ударних БпАК роти ударних БпАК батальйону безпілотних систем 46 ОаеМБр.

Закінчив Сєвєродонецьку загальноосвітню школу № 4 і Сєвєродонецький технологічний інститут (філію Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля) за спеціальністю хімік-органік.

До повномасштабного вторгнення жив і працював на Луганщині в рідному місті.

З дитинства захоплювався хокеєм, грав захисником місцевої хокейної команди «Хімік».

У 2022 році переїхав до Києва, де Дарницький район міста став для Дмитра новою домівкою. У Києві працював масажистом як цивільних, так і військових.

У травні 2025 року був мобілізований до лав ЗСУ,  оволодів управлінням дронами.

Дмитро міг усе, долав усе, неодноразово виїздив на передові позиції не в свою зміну через нестачу людей, завжди намагався дати відпочити більш молодим хлопцям. Навіть під час відпочинку від бойових завдань Дмитро продовжував допомагати побратимам, робив реабілітаційні масажі хлопцям, забравши з Києва масажний стіл.

Дмитро загинув на передовій, виконуючи бойове завдання з захисту України, коли їх позиція була знищена ворожим дроном. Дух 46 окремої аеромобільної бригади - це рішучість і готовність зустріти смерть обличчям до обличчя. На їх прапорі - «Завжди перші». І це був девіз Дмитра.

Дмитро завжди казав: «Луганщина - це Україна!». І він до останньої миті робив усе, щоб наблизити той час, коли над його рідним містом знову буде майоріти синьо-жовтий прапор.

Загинув поблизу населеного пункту Іванівка Синельниківського р-ну Дніпропетровська обл.

Вічна пам’ять Герою!