Баришполець Олександр Володимирович: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Баришполець Олександр Володимирович.jpg|міні]]
-'''19.01.1989 – 03.03.2025'''
+= '''19.01.1989 – 03.03.2025''' =
+Солдат. Водій-електрик 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 десантно-штурмового батальйону в/ч А2582.
 Позивний: «Ірпінь»
-Солдат. Водій-електрик 2 відділення ударних БАК взводу БАК 1 ДШБ в/ч А2582.
+Олександр народився 19 січня 1989 року у селі Мотижин, на той час Макарівського р-ну Київської обл.
-Загинув поблизу населеного пункту Гончаровка Суджанського р-н Курської обл.
+Він народився на велике церковне свято Водохреща, яке за старим календарем відзначалось саме в цей день. Кожне своє день народження Олександр починав із пірнання до лунки, обожнював цю традицію.
-Нагороджений:
+З 1996 року по 2004 року навчався у загальноосвітній школі №237 у місті Києві, за адресою: вул. Вербицького, 28 Г.
-- орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
-Навчався:
-З 1996 року по 2004 рр. навчався у   загальноосвітній школі №237 у місті Києві, за адресою: вул. Вербицького, 28 Г.
 У 2007 році закінчив вище професійно-технічне училище №25, де отримав професію плиточника-мозаїста. Адреса: м.Київ, вул. Старосільська, 2.
+Працював Олександр з юнацьких років. Почав у сфері логістики. З 2010 року працював у компанії ТОВ «Автокрісла», спочатку менеджером відділу логістики, згодом був підвищений до начальника відділу.
-Працював:
+Військовий шлях: у 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України, де він приєднався до лав 82 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А2582).
-Олександр з юнацьких років почав працювати у сфері логістики. З 2010 року працював у компанії ТОВ «Автокрісла», спочатку менеджером відділу логістики, згодом був підвищений до начальника відділу.
+Став солдатом взводу безпілотних літальних авіаційних комплексів, першого штурмового десантного батальйону.
+Під час виконання бойового завдання і захищаючи суверенітет та незалежність України воїн отримав тяжке поранення у результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, поблизу населеного пункту Гончаровка Курської обл. на території РФ. Лікарі боролися за його життя 11 днів. 3 березня 2025 року помер у Головному військовому клінічному госпіталі .
-Хобі: Обожнював автоперегони, мотоспорт, велоспорт, риболовля, футбол.
+Загинув .Похований у селі Ясногородка (Фастівський район, Київська область), Алея Слави.
+Головні принципи: мужність, честь, справедливість, гідність, чесність.
-Головні принципи: Мужність, честь, справедливість, гідність, чесність.
+Життєва позиція: хто, як не я! Люди закінчуються, але ми повинні стояти до кінця, на захисті своїх дітей! Мирне та світле майбутнє для свого сина та свобода були для Олександра понад усе!
+Хобі: обожнював автоперегони, мотоспорт, велоспорт, риболовля, футбол.
-Життєва позиція:
+Нагороджений:
-Хто, як не я!
-Люди закінчуються, але ми повинні стояти до кінця, на захисті своїх дітей!
+- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
-Мирне та світле майбутнє для свого сина та свобода були для Олександра понад усе!
-Військовий шлях:
-У 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України, де він приєднався до лав 82 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А2582).
-Став солдатом взводу безпілотних літальних авіаційних комплексів, першого штурмового десантного батальйону.
-Під час виконання бойового завдання і захищаючи суверенітет та незалежність України воїн отримав тяжке поранення у результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, поблизу населеного пункту Гончаровка, Курської обл., на території РФ. Лікарі боролися за його життя 11 днів.
+- медаллю «Честь. Слава. Держава» (посмертно);
-Похований у селі Ясногородка (Фастівський район, Київська область), Алея Слави
+- медаллю «Почесний громадянин Ірпеня» ( посмертно).
-Вічна пам’ять Герою!
+Віічна пам'ять Герою!