Накоп’юк Олексій Віталійович: відмінності між версіями

← Попереднє редагування Наступне редагування →

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 .10.1985 – 26.08.2022
-Звання
 Лейтенант
-Посада
 Командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону
-Підрозділ
 Ремонтно-відновлювальний батальйон 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго в/ч А7014
-Місто Тальне Черкаська область
+Народився у м. Тальне Черкаська область.
-Місце проживанні
-Місто Київ
-Місце загибелі
+У 2008 році закінчив військову кафедру Національного транспортного університету, отримав звання молодшого лейтенанта запасу.
-Місто Марʼїнка Донецької області
+лютого 2022 року, почалося повномасштабне вторгнення росії на територію України будучи патріотом своєї держави не зміг залишитися осторонь та вступив 19.03.2022 року, до лав Збройних сил України.
-У 2008 році закінчив військову кафедру Національного транспортного університету, отримав звання молодшого лейтенанта запасу.
+.08.2022 року у місті Марʼїнка Донецької області під час стрілецького бою Олексій  отримав поранення несумісні з життям, але евакуація його тіла була неможливою.
-лютого 2022 року, почалося повномасштабне вторгнення росії на територію України будучи патріотом своєї держави не зміг залишитися осторонь та вступив 19.03.2022 року, до лав Збройних сил України.
+.05.2023 року з окупованих територій було повернено 80 полеглих захисників один із захисників виявився Олексій.
-Лейтенант Накопʼюк Олексій Віталійович проходив військову службу в частині А7014 на посаді командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону.
+Олексій мужній, сміливий та рішучий з самого дитинства. Він не любив несправедливість, та дуже любив свою Батьківщину. Ростив прекрасну донечку, кохав свою сім’ю та мріяв захистити їх своїми мужніми плечима. Ніколи не стояв осторонь, завжди повторював: “Це мій обов’зок!”
-.08.2022 року у місті Марʼїнка Донецької області під час стрілецького бою Олексій  отримав поранення несумісні з життям, але евакуація його тіла була неможливою.
+Олексій людина слова, завжди мав свою думку та відстоював її, сміливий, відважний, мужній, незламний та міцний духом, Герой, віддав своє життя за наше мирне небо.
-Вірили та надіялась до останнього, що Олексій повернеться живим додому, але дива не сталося. 05.05.2023 року з окупованих територій було повернено 80 полеглих захисників один із захисників являвся наш Олексій. Було повідомлено 17.08.2023р., що є збіг ДНК на 99,99%.
-Осиротіла велика родина у Олексія залишилися дружина Анастасія, донька Вікторія, мама Марія Миколаївна, батько Віталій Іванович, та брати Олег й Сергій.
+У Олексія залишилися дружина Анастасія, донька Вікторія, мама Марія Миколаївна, батько Віталій Іванович, та брати Олег й Сергій.
 В пам’ять про Олексія, на його будинку де він проживав Архітектора Вербицького 19Б, міста Києва, відкрито меморіальну дошку.
@@ Рядок 34: / Рядок 29: @@
 Нагороджений:
-•знаком народної пошани “Золота Зірка” Героя українського народу;
+- знаком народної пошани “Золота Зірка” Героя українського народу;
-•орден “За мужність” III ступеня;
+- орден “За мужність” III ступеня;
-•нагрудним знаком 66 окремої механізованої бригади сухопутних  військ.
+- нагрудним знаком 66 окремої механізованої бригади сухопутних  військ.
-Олексій мужній, сміливий та рішучий з самого дитинства. Він не любив несправедливість, та дуже любив свою Батьківщину. Ростив прекрасну донечку, кохав свою сім’ю та мріяв захистити їх своїми мужніми плечима. Ніколи не стояв осторонь, завжди повторював: “Це мій обов’зок!”
+Вічна пам'ять герою!
-Олексій людина слова, завжди мав свою думку та відстоював її, сміливий, відважний, мужній, незламний та міцний духом, Герой, віддав своє життя за наше мирне небо.