Дайнеко Олександр Дмитрович: відмінності між версіями

DeleteAcc (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
DeleteAcc (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 22: Рядок 22:
Життєва позиція: "Цінувати кожен прожитий день і кожен час проведений з рідними!"
Життєва позиція: "Цінувати кожен прожитий день і кожен час проведений з рідними!"


Військовий шлях Олександра розпочався 24.02.2024 року. З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Золочівської ОТГ, долучившись до територіальної громади (ДФТГ) . Далі проявив бажання вступили до лав Збройних Сил України, спочатку отримав відмову через стан здоров’я, але він не здавався, досягнувши бажаного,  підписав контракт з ЗСУ. Розпочинав службу з 30 окремої механізованої бригади на Бахмутському напрямку, старшим сержантом, пізніше був переведений до 118 окремої механізованої бригади, першого механізованого батальйону на посаду командира взводу технічного забезпечення.
З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Золочівської ОТГ, долучившись до територіальної громади (ДФТГ) . Проявив бажання вступили до лав Збройних Сил України, спочатку отримав відмову через стан здоров’я, але досягнувши бажаного,  підписав контракт з ЗСУ. Розпочинав службу з 30 окремої механізованої бригади на Бахмутському напрямку, старшим сержантом, пізніше був переведений до 118 окремої механізованої бригади, першого механізованого батальйону на посаду командира взводу технічного забезпечення.
У період з липня 2022 року по березень 2024 року брав участь у заходах, необхідних  для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку  із військовою агресією РФ проти України. Але на превеликий жаль, нехтуючи своїм здоров’ям, попри застереження лікарів та прохання дружини і дітей, в ході бойових дій Олександр важко захворів. Він до останнього залишався на бойових позиціях. Боротьба за його життя  тривала вже тут в лікарнях, 102 дні, але на жаль він помер.
У період з липня 2022 року по березень 2024 року брав участь у заходах, необхідних  для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку  із військовою агресією РФ проти України. Але на превеликий жаль, нехтуючи своїм здоров’ям, попри застереження лікарів та прохання дружини і дітей, в ході бойових дій Олександр важко захворів. Він до останнього залишався на бойових позиціях. Боротьба за його життя  тривала вже тут в лікарнях, 102 дні, але на жаль він помер.


Рядок 32: Рядок 32:




ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!!!
Вічна пам’ять Герою!