Актеміров Руслан Сергійович: відмінності між версіями
Pedenko (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Wiki (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| (Не показані 5 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Актеміров Руслан Сергійович.jpg|міні|альт=Актеміров Руслан Сергійович|Актеміров Руслан Сергійович]] | [[Файл:Актеміров Руслан Сергійович.jpg|міні|альт=Актеміров Руслан Сергійович|Актеміров Руслан Сергійович]] | ||
=== 24.08.1992-05.10.2022 === | |||
Позивний "Маестро" | Позивний "Маестро" | ||
| Рядок 10: | Рядок 9: | ||
Перед своїм останнім боєм Руслан вже був поранений, але все рівно виконував військовий обов'язок. 05 жовтня 2022 року біля селища Новомихайлівка Донецької області у запеклому бою з ворогом Руслан загинув. Тільки у травні 2024 тіло Захисника вдалося повернути і поховати. | Перед своїм останнім боєм Руслан вже був поранений, але все рівно виконував військовий обов'язок. 05 жовтня 2022 року біля селища Новомихайлівка Донецької області у запеклому бою з ворогом Руслан загинув. Тільки у травні 2024 тіло Захисника вдалося повернути і поховати. | ||
Нагороджено орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Указом Президента України 26.07.2024 № 488 | |||
Руслан - справжній патріот України, який віддав за неї найдорожче – свій талант, свою любов, своє життя. | Руслан - справжній патріот України, який віддав за неї найдорожче – свій талант, свою любов, своє життя. | ||
Вічна пам’ять | Вічна пам’ять Герою | ||
Поточна версія на 10:52, 9 жовтня 2025
24.08.1992-05.10.2022
Позивний "Маестро"
Руслан зростав у любові. Цінував українську культуру і музику, майстерно володів низкою музичних інструментів: фортепіано, гітарою. Акомпонував, створював музичні композиції, імпровізації, мав вишуканий музичний смак. Брав участь у проєкті присвяченому пам’яті Всесвітньо відомого українського оперного співака, соліста Паризької національної опери, Кавалера ордена «За мужність», Героя України Василя Сліпака.
Руслану все було цікаво. Він був дуже доброю, честною, чуйною людиною, яка любить життя. Але коли ворог прийшов на українську землю, він став сильним, рішучим і мужнім воїном, здатним дати ворогу гідну відсіч, ставши до лав 79-ї десантно-штурмової бригади.
Перед своїм останнім боєм Руслан вже був поранений, але все рівно виконував військовий обов'язок. 05 жовтня 2022 року біля селища Новомихайлівка Донецької області у запеклому бою з ворогом Руслан загинув. Тільки у травні 2024 тіло Захисника вдалося повернути і поховати.
Нагороджено орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Указом Президента України 26.07.2024 № 488
Руслан - справжній патріот України, який віддав за неї найдорожче – свій талант, свою любов, своє життя.
Вічна пам’ять Герою