Вєрємєєнко Анатолій Степанович: відмінності між версіями

Немає опису редагування
мНемає опису редагування
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
=== 20.12.1970 - 24.11.2022 ===
[[Файл:Anatoly Stepanovych Veryemeenko.jpg|міні]]
[[Файл:Anatoly Stepanovych Veryemeenko.jpg|міні]]


Вєрємєєнко Анатолій Степанович
Позивний: "Їжак"


позивний "Їжак"
місце народження с. Кинашівка, Чернігівська обл.


20.12.1970-24.11.2022
місце загибелі Запоріжська обл


місце народження с. Кинашівка, Чернігівська обол.
звання: Старший сержант
 
місце загибелі Запоріжська обл


звання Старший сержант
посада: Срілец


посада Срілець, підрозділ Розвідка України.
підрозділ: Розвідка України.


24 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання загинув Вєрємєєнко Анатолій Степанович. Смерть застала його на полі бою у віці 51 року. Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого Героя – захисника, мужнього бійця та земляка, який боронив українську землю від російського окупанта. Анатолій  Степанович, з першого дня стояв на захисті своєї країни, віддано боровся з російськими окупантами та вірив у перемогу. Анатолій Степанович  віддав своє життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про  Воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.  У Анатолія Степановича залишилась дружина і двоє дітей.  
24 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання загинув Вєрємєєнко Анатолій Степанович. Смерть застала його на полі бою у віці 51 року. Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого Героя – захисника, мужнього бійця та земляка, який боронив українську землю від російського окупанта. Анатолій  Степанович, з першого дня стояв на захисті своєї країни, віддано боровся з російськими окупантами та вірив у перемогу. Анатолій віддав своє життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про  Воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.  У Анатолія Степановича залишилась дружина і двоє дітей.  


Вічна пам’ять Герою!
Вічна пам’ять Герою!