Баришполець Олександр Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з darnytsa_hero
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Rda-bashanova (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Rda-bashanova (обговорення | внесок)
 
Рядок 15: Рядок 15:


Працював Олександр з юнацьких років. Почав у сфері логістики. З 2010 року працював у компанії ТОВ «Автокрісла», спочатку менеджером відділу логістики, згодом був підвищений до начальника відділу.
Працював Олександр з юнацьких років. Почав у сфері логістики. З 2010 року працював у компанії ТОВ «Автокрісла», спочатку менеджером відділу логістики, згодом був підвищений до начальника відділу.
Життєва позиція: хто, як не я! Люди закінчуються, але ми повинні стояти до кінця, на захисті своїх дітей! Мирне та світле майбутнє для свого сина та свобода були для Олександра понад усе!
Хобі: обожнював автоперегони, мотоспорт, велоспорт, риболовля, футбол.


Військовий шлях: у 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України, де він приєднався до лав 82 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А2582).
Військовий шлях: у 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України, де він приєднався до лав 82 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А2582).
Рядок 22: Рядок 26:
Під час виконання бойового завдання і захищаючи суверенітет та незалежність України воїн отримав тяжке поранення у результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, поблизу населеного пункту Гончаровка Курської обл. на території РФ. Лікарі боролися за його життя 11 днів. 3 березня 2025 року помер у Головному військовому клінічному госпіталі .
Під час виконання бойового завдання і захищаючи суверенітет та незалежність України воїн отримав тяжке поранення у результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, поблизу населеного пункту Гончаровка Курської обл. на території РФ. Лікарі боролися за його життя 11 днів. 3 березня 2025 року помер у Головному військовому клінічному госпіталі .


Загинув .Похований у селі Ясногородка (Фастівський район, Київська область), Алея Слави.
Похований у селі Ясногородка (Фастівський район, Київська область), Алея Слави.


Головні принципи: мужність, честь, справедливість, гідність, чесність.
Головні принципи: мужність, честь, справедливість, гідність, чесність.
Життєва позиція: хто, як не я! Люди закінчуються, але ми повинні стояти до кінця, на захисті своїх дітей! Мирне та світле майбутнє для свого сина та свобода були для Олександра понад усе!
Хобі: обожнював автоперегони, мотоспорт, велоспорт, риболовля, футбол.


Нагороджений:
Нагороджений:

Поточна версія на 07:24, 11 серпня 2026

19.01.1989 – 03.03.2025

Солдат. Водій-електрик 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 десантно-штурмового батальйону в/ч А2582.

Позивний: «Ірпінь»

Олександр народився 19 січня 1989 року у селі Мотижин, на той час Макарівського р-ну Київської обл.

Він народився на велике церковне свято Водохреща, яке за старим календарем відзначалось саме в цей день. Кожне своє день народження Олександр починав із пірнання до лунки, обожнював цю традицію.

З 1996 року по 2004 року навчався у загальноосвітній школі №237 у місті Києві, за адресою: вул. Вербицького, 28 Г.

У 2007 році закінчив вище професійно-технічне училище №25, де отримав професію плиточника-мозаїста. Адреса: м.Київ, вул. Старосільська, 2.

Працював Олександр з юнацьких років. Почав у сфері логістики. З 2010 року працював у компанії ТОВ «Автокрісла», спочатку менеджером відділу логістики, згодом був підвищений до начальника відділу.

Життєва позиція: хто, як не я! Люди закінчуються, але ми повинні стояти до кінця, на захисті своїх дітей! Мирне та світле майбутнє для свого сина та свобода були для Олександра понад усе!

Хобі: обожнював автоперегони, мотоспорт, велоспорт, риболовля, футбол.

Військовий шлях: у 2024 році був мобілізований до Збройних Сил України, де він приєднався до лав 82 окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А2582).

Став солдатом взводу безпілотних літальних авіаційних комплексів, першого штурмового десантного батальйону.

Під час виконання бойового завдання і захищаючи суверенітет та незалежність України воїн отримав тяжке поранення у результаті ураження саморобним вибуховим пристроєм противника, поблизу населеного пункту Гончаровка Курської обл. на території РФ. Лікарі боролися за його життя 11 днів. 3 березня 2025 року помер у Головному військовому клінічному госпіталі .

Похований у селі Ясногородка (Фастівський район, Київська область), Алея Слави.

Головні принципи: мужність, честь, справедливість, гідність, чесність.

Нагороджений:

- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);

- медаллю «Честь. Слава. Держава» (посмертно);

- медаллю «Почесний громадянин Ірпеня» ( посмертно).

Віічна пам'ять Герою!