Бишовець Ігор Анатолійович: відмінності між версіями
Створена сторінка: міні 12.08.1972 - 26.04.2026 Штаб-сержант. Стрілець-помічник гранатометника 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців 2 мотопіхотної роти в/ч А2167. Помер в місті Києві під час загострення хвороби, що стала наслідк... |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Бишовець Ігор Анатолійович.jpg|міні]] | [[Файл:Бишовець Ігор Анатолійович.jpg|міні]] | ||
12.08.1972 - 26.04.2026 | = 12.08.1972 - 26.04.2026 = | ||
Штаб-сержант. Стрілець-помічник гранатометника 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців 2 мотопіхотної роти в/ч А2167. | Штаб-сержант. Стрілець-помічник гранатометника 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців 2 мотопіхотної роти в/ч А2167. | ||
З 1979 по 1985 роки навчався у середній загальноосвітній школі № 98 міста Києва, згодом продовжував навчання у київській школі № 237 Дарницького району. У 1989 році закінчив Середнє професійно-технічне училище № 41 м. Києва, здобувши кваліфікацію електромонтажника з освітлення, освітлювальних і силових мереж та електроустаткування. | |||
У 1990 році здобув повну середню освіту, закінчивши вечірню середню школу № 4 міста Києва. | |||
Останнє місце роботи з 2013 по 2014 роки обіймав посаду спеціаліста з логістики у ТОВ «Інтайм». | |||
Хобі: Захоплювався риболовлею та відпочинком на природі, з юнацьких років активно займався карате. Мав творчу натуру — любив малювати. | |||
Головні принципи: активно займався громадською діяльністю та патріотичним вихованням. Був членом Спілки ветеранів прикордонної служби України. Завжди вшановував пам'ять полеглих побратимів, брав безпосередню особисту участь у благоустрої, відбудові та встановленні пам'ятних знаків на Алеї прикордонної слави у парку «Перемога» (біля станції метро «Дарниця»). | |||
Строкова служба проходила у прикордонних військах. | |||
Життєва позиція: Честь, мужність та безмежна відданість своїй Батьківщині та рідному місту Києву до останнього подиху. | |||
Військовий шлях: У 2014 році, з початком російської агресії, став на захист Батьківщини як доброволець у складі 12-го батальйону територіальної оборони міста Києва (надалі — 12-й окремий мотопіхотний батальйон). Протягом 2014–2017 років брав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей, надійно захищаючи українську землю на найскладніших ділянках фронту. | |||
У період з 2018 по 2021 роки продовжував нести службу у складі військової частини А2167, беручи участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (Операція Об'єднаних Сил). | |||
З першого дня повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, без вагань знову став у стрій. Попри те, що за станом здоров’я після проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) у 2022 році він був визнаний обмежено придатним і мав право перебувати виключно на штабних посадах, він свідомо обрав шлях на передовій, захищаючи своє рідне місто. Обіймаючи посаду стрільця-помічника гранатометника 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, брав безпосередню участь у запеклих боях із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави на території Київської та Донецької областей. | |||
Понад 10 років у лавах Збройних Сил України під час запеклої війни за незалежність нашої держави. При цьому його пільгова вислуга безпосередньої участі в бойових діях та на передових позиціях фронту становить 8 років, 11 місяців та 24 дні. | |||
Багаторічна виснажлива служба та важкі умови на фронті підірвали здоров’я воїна. У 2024 році рішенням ВЛК він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та отримав статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а також статус ветерана війни. | |||
26 квітня 2026 року серце Ігоря зупинилося через важку хворобу, яка стала наслідком захисту Батьківщини. | |||
Нагороджений: | Нагороджений: | ||
| Рядок 17: | Рядок 39: | ||
- почесним нагрудним знаком «Честь і слава». | - почесним нагрудним знаком «Честь і слава». | ||
Вічна пам’ять Герою! | |||
Поточна версія на 11:26, 21 серпня 2026

12.08.1972 - 26.04.2026
Штаб-сержант. Стрілець-помічник гранатометника 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців 2 мотопіхотної роти в/ч А2167.
З 1979 по 1985 роки навчався у середній загальноосвітній школі № 98 міста Києва, згодом продовжував навчання у київській школі № 237 Дарницького району. У 1989 році закінчив Середнє професійно-технічне училище № 41 м. Києва, здобувши кваліфікацію електромонтажника з освітлення, освітлювальних і силових мереж та електроустаткування. У 1990 році здобув повну середню освіту, закінчивши вечірню середню школу № 4 міста Києва.
Останнє місце роботи з 2013 по 2014 роки обіймав посаду спеціаліста з логістики у ТОВ «Інтайм».
Хобі: Захоплювався риболовлею та відпочинком на природі, з юнацьких років активно займався карате. Мав творчу натуру — любив малювати.
Головні принципи: активно займався громадською діяльністю та патріотичним вихованням. Був членом Спілки ветеранів прикордонної служби України. Завжди вшановував пам'ять полеглих побратимів, брав безпосередню особисту участь у благоустрої, відбудові та встановленні пам'ятних знаків на Алеї прикордонної слави у парку «Перемога» (біля станції метро «Дарниця»). Строкова служба проходила у прикордонних військах.
Життєва позиція: Честь, мужність та безмежна відданість своїй Батьківщині та рідному місту Києву до останнього подиху.
Військовий шлях: У 2014 році, з початком російської агресії, став на захист Батьківщини як доброволець у складі 12-го батальйону територіальної оборони міста Києва (надалі — 12-й окремий мотопіхотний батальйон). Протягом 2014–2017 років брав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей, надійно захищаючи українську землю на найскладніших ділянках фронту.
У період з 2018 по 2021 роки продовжував нести службу у складі військової частини А2167, беручи участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (Операція Об'єднаних Сил).
З першого дня повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, без вагань знову став у стрій. Попри те, що за станом здоров’я після проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) у 2022 році він був визнаний обмежено придатним і мав право перебувати виключно на штабних посадах, він свідомо обрав шлях на передовій, захищаючи своє рідне місто. Обіймаючи посаду стрільця-помічника гранатометника 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, брав безпосередню участь у запеклих боях із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави на території Київської та Донецької областей.
Понад 10 років у лавах Збройних Сил України під час запеклої війни за незалежність нашої держави. При цьому його пільгова вислуга безпосередньої участі в бойових діях та на передових позиціях фронту становить 8 років, 11 місяців та 24 дні.
Багаторічна виснажлива служба та важкі умови на фронті підірвали здоров’я воїна. У 2024 році рішенням ВЛК він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та отримав статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, а також статус ветерана війни.
26 квітня 2026 року серце Ігоря зупинилося через важку хворобу, яка стала наслідком захисту Батьківщини.
Нагороджений:
- медаллю «Захиснику Вітчизни»;
- відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
- нагрудним знаком «Учасник АТО»;
- почесною відзнакою «За мужність та відвагу»;
- почесним нагрудним знаком «Честь і слава».
Вічна пам’ять Герою!