Мирончиков Сергій Михайлович: відмінності між версіями

← Попереднє редагування

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Мирончиков Сергій Михайлович.jpg|міні|Мирончиков Сергій Михайлович]]
-.06.1990 -14.03.2023
+=== 18.06.1990 - 14.03.2023 ===
+Позивний: "Крахмал"
-Крахмал
 -ша ОМБ "Вовки Да Вінчі" (ДУК ПС), артилерист
@@ Рядок 26: / Рядок 25: @@
 «Мамулька, я сьогодні хочу цей день присвятити тобі!»
-Сльози полилися рікою…..  але у відповідь почула:  -мама, я не буду чекати, що вороги прийдуть сюди і будуть робити те, що в Бучі.
-«-Мама, прийми…. мій вибір…. -Прийми  і благослови… і водночас заспокоював… все буде добре… але це війна… тому знай- це мій вибір…. МІЙ вибір…… Мені подзвонив мій товариш Микита і мене беруть до Дмитра Коцюбайла, до складу 1-го окремого  механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» і протягом двох днів мені потрібно бути там.»
 До останнього тримав все в таємниці, були зібрані майже всі речі та документи.
-Сергій не сильно любив розповідати про цей етап  свого життя через жорстокість подій, які там відбувалися. Він брав участь у бойових діях і цим все  сказано. Як міг підтримував зв'язок з рідними, але в деяких  місцях  інколи зникала мережа. Не боявся смерті, але не бажав життя в неволі для своїх рідних і близьких.
+Сергій не сильно любив розповідати про цей етап свого життя через жорстокість подій, які там відбувалися. Герой як міг підтримував зв'язок з рідними, але в деяких місцях зникала мережа. Не боявся смерті, але не бажав життя в неволі для своїх рідних і близьких.
 В переписці з мамою командир Сергія Микита, позивний «ТРЕНЕР», напише: «Сергій  жив з честю і помер зі славою, я шалено пишаюся ним і при цьому жалоба  не покидає… в свою чергу, я побачу  його  продовження  в його  дитині  і  докладу  всіх  зусиль,  щоб дитина  не  побачила  цю  війну..»
- За християнським звичаєм, з молитвами та під українськими прапорами проводжали односельчани, знайомі, рідні, друзі в останню  земну дорогу  молодого захисника, чия  душа Ангелом  літала над знайомими з дитинства місцями.
+За християнським звичаєм, з молитвами та під українськими прапорами проводжали односельчани, знайомі, рідні, друзі в останню земну дорогу молодого захисника.
+В Сергія залишились любляча родина, яких він ніколи вже не зможе обійняти, і маленький синочок, якого так і не зможе взяти на руки рідний тато.
 Вічна пам’ять Герою, котрий на вівтар свободи України поклав найдорожче – своє життя!
-В Сергія залишились любляча родина, яких він ніколи вже не зможе обійняти, і маленький синочок, якого так і не зможе взяти на руки рідний тато.