Накоп’юк Олексій Віталійович: відмінності між версіями

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Накоп’юк Олексій Віталійович.jpg|міні|альт=Накоп’юк Олексій Віталійович|Накоп’юк Олексій Віталійович]]
-.10.1985 – 26.08.2022
+=== 01.10.1985 – 26.08.2022 ===
-Місто Тальне Черкаська область
-Місце проживанні
-Місто Київ
-Місце загибелі
-Місто Марʼїнка Донецької області
-Звання
 Лейтенант
-Посада
 Командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону
-Підрозділ
 Ремонтно-відновлювальний батальйон 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго в/ч А7014
+Народився у м. Тальне Черкаська область.
 У 2008 році закінчив військову кафедру Національного транспортного університету, отримав звання молодшого лейтенанта запасу.
 лютого 2022 року, почалося повномасштабне вторгнення росії на територію України будучи патріотом своєї держави не зміг залишитися осторонь та вступив 19.03.2022 року, до лав Збройних сил України.
+.08.2022 року у місті Марʼїнка Донецької області під час стрілецького бою Олексій  отримав поранення несумісні з життям, але евакуація його тіла була неможливою.
+.05.2023 року з окупованих територій було повернено 80 полеглих захисників один із захисників виявився Олексій.
-Лейтенант Накопʼюк Олексій Віталійович проходив військову службу в частині А7014 на посаді командир евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону.
+Олексій мужній, сміливий та рішучий з самого дитинства. Він не любив несправедливість, та дуже любив свою Батьківщину. Ростив прекрасну донечку, кохав свою сім’ю та мріяв захистити їх своїми мужніми плечима. Ніколи не стояв осторонь, завжди повторював: “Це мій обов’зок!”
-.08.2022 року у місті Марʼїнка Донецької області під час стрілецького бою Олексій  отримав поранення несумісні з життям, але евакуація його тіла була неможливою.
+Олексій людина слова, завжди мав свою думку та відстоював її, сміливий, відважний, мужній, незламний та міцний духом, Герой, віддав своє життя за наше мирне небо.
-Вірили та надіялась до останнього, що Олексій повернеться живим додому, але дива не сталося. 05.05.2023року з окупованих територій було повернено 80 полеглих захисників один із захисників являвся наш Олексій. Було повідомлено 17.08.2023р., що є збіг ДНК на 99,99%.
-Осиротіла велика родина у Олексія залишилися дружина Анастасія, донька Вікторія, мама Марія Миколаївна, батько Віталій Іванович, та брати Олег й Сергій.
+У Олексія залишилися дружина Анастасія, донька Вікторія, мама Марія Миколаївна, батько Віталій Іванович, та брати Олег й Сергій.
 В пам’ять про Олексія, на його будинку де він проживав Архітектора Вербицького 19Б, міста Києва, відкрито меморіальну дошку.
@@ Рядок 34: / Рядок 27: @@
 Нагороджений:
-•знаком народної пошани “Золота Зірка” Героя українського народу;
+- знаком народної пошани “Золота Зірка” Героя українського народу;
-•орден “За мужність” III ступеня;
+- орден “За мужність” III ступеня;
-•нагрудним знаком 66 окремої механізованої бригади сухопутних  військ.
+- нагрудним знаком 66 окремої механізованої бригади сухопутних  військ.
-Олексій мужній, сміливий та рішучий з самого дитинства. Він не любив несправедливість, та дуже любив свою Батьківщину. Ростив прекрасну донечку, кохав свою сім’ю та мріяв захистити їх своїми мужніми плечима. Ніколи не стояв осторонь, завжди повторював: “Це мій обов’зок!”
+Вічна пам'ять герою!
-Олексій людина слова, завжди мав свою думку та відстоював її, сміливий, відважний, мужній, незламний та міцний духом, Герой, віддав своє життя за наше мирне небо.