Дайнеко Олександр Дмитрович: відмінності між версіями

← Попереднє редагування

ВізуальнийВікірозмітка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Photo 2024-06-09 19-01-42.jpg|міні|альт=Дайнеко Олександр Дмитрович|Дайнеко Олександр Дмитрович]]
-.09.1966 - 02.06.2024
+=== 26.09.1966 - 02.06.2024 ===
+Позивний: "Бичок"
-Позивний Бичок
 Старший сержант
@@ Рядок 14: / Рядок 13: @@
 Працював:
-•	З 1988 по 1993 рік працював машиністом, водієм
+•	З 1988 по 1993 рік працював механіком, водієм
 •	З 1993 по 1998 рік – водій виробничої бази
 •	З 1998 по 2021 рік працював водієм міжнародних перевезень, водій 1 класу
 •	З 2022 по 2024 рік – машиніст насосних установок – Акціонерна компанія «Київводоканал»
 Хобі: рибалка
 Головні принципи: чесність, відданість, доброта
 Життєва позиція: "Цінувати кожен прожитий день і кожен час проведений з рідними!"
 З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Золочівської ОТГ, долучившись до територіальної громади (ДФТГ) . Проявив бажання вступили до лав Збройних Сил України, спочатку отримав відмову через стан здоров’я, але досягнувши бажаного,  підписав контракт з ЗСУ. Розпочинав службу з 30 окремої механізованої бригади на Бахмутському напрямку, старшим сержантом, пізніше був переведений до 118 окремої механізованої бригади, першого механізованого батальйону на посаду командира взводу технічного забезпечення.
-У період з липня 2022 року по березень 2024 року брав участь у заходах, необхідних  для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку  із військовою агресією РФ проти України. Але на превеликий жаль, нехтуючи своїм здоров’ям, попри застереження лікарів та прохання дружини і дітей, в ході бойових дій Олександр важко захворів. Він до останнього залишався на бойових позиціях. Боротьба за його життя  тривала вже тут в лікарнях, 102 дні, але на жаль він помер.
+У період з липня 2022 року по лютий 2024 року брав участь у заходах, необхідних  для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку  із військовою агресією РФ проти України. Але на превеликий жаль, нехтуючи своїм здоров’ям, попри застереження лікарів та прохання дружини і дітей, в ході бойових дій Олександр важко захворів. Він до останнього залишався на бойових позиціях. Боротьба за його життя  тривала вже тут в лікарнях, 102 дні, але на жаль він помер.
 Нагороди: