darnytsa_hero - Внесок користувача [uk]

Міхневич Дмитро Віталійович

2026-07-29T14:09:41Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 02.07.1986 - 12.02.2026 Позивний: «СТАФ» Сержант. Оператор БпЛА 53-ї окремої механізованої бригади, 112/4 батальйону. Загинув поблизу населеного пункту Піскунівка Краматорського р-ну Донецька обл.

[[Файл:Photo 2026-06-25 15-33-55.jpg|міні]]
02.07.1986 - 12.02.2026

Позивний: «СТАФ»

Сержант. Оператор БпЛА 53-ї окремої механізованої бригади, 112/4 батальйону.

Загинув поблизу населеного пункту Піскунівка Краматорського р-ну

Донецька обл.

Файл:Photo 2026-06-25 15-33-55.jpg

2026-07-29T14:09:32Z

Rda-bashanova:

Photo 2026-06-25 15-33-55

Тагірджанов Руслан Фарідович

2026-07-29T14:08:22Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 01.02.1973 - 28.09.2025 Позивний: «Тагір» Сержант. Командир 2-го міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 3-го механізованого батальйону Окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького в/ч А0222....

[[Файл:Тагірджанов Руслан Фарідович.jpg|міні]]
01.02.1973 - 28.09.2025

Позивний: «Тагір»

Сержант. Командир 2-го міномета 1-го мінометного взводу мінометної батареї 3-го механізованого батальйону Окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького в/ч А0222.

Загинув поблизу населеного пункту Новогригорівка Пологівського р-ну Запорізької обл.

Нагороджений:

- нагрудним знаком «Ветеран війни-учасник бойових дій»;

- медаллю «Хрест ракетних військ і артилерії».

Файл:Тагірджанов Руслан Фарідович.jpg

2026-07-29T14:08:16Z

Rda-bashanova:

Тагірджанов Руслан Фарідович

Постніков Валентин Валентинович

2026-07-29T14:07:17Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 10.07.1977 – 23.10.2024 Позивний: «Пастор» Солдат. Оператор взводу протитанкових ракетних комплексів у складі 152 окремої єгерської бригади. Загинув поблизу населеного пункту Селидове Покровського р-ну Донецької об...

[[Файл:Зображення viber 2026-07-29 16-15-33-873.jpg|міні]]
10.07.1977 – 23.10.2024

Позивний: «Пастор»

Солдат. Оператор взводу протитанкових ракетних комплексів у складі 152 окремої єгерської бригади.

Загинув поблизу населеного пункту Селидове Покровського р-ну

Донецької обл.

Нагороджений:

- почесною відзнакою командира 152 окремої єгерської бригади.

Файл:Зображення viber 2026-07-29 16-15-33-873.jpg

2026-07-29T14:07:09Z

Rda-bashanova:

Зображення viber 2026-07-29 16-15-33-873

Бишовець Ігор Анатолійович

2026-07-29T14:06:23Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 12.08.1972 - 26.04.2026 Штаб-сержант. Стрілець-помічник гранатометника 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців 2 мотопіхотної роти в/ч А2167. Помер в місті Києві під час загострення хвороби, що стала наслідк...

[[Файл:Бишовець Ігор Анатолійович.jpg|міні]]
12.08.1972 - 26.04.2026

Штаб-сержант. Стрілець-помічник гранатометника 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців 2 мотопіхотної роти в/ч А2167.

Помер в місті Києві під час загострення хвороби, що стала наслідком захисту Батьківщини.

Нагороджений:

- медаллю «Захиснику Вітчизни»;

- відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;

- нагрудним знаком «Учасник АТО»;

- почесною відзнакою «За мужність та відвагу»;

- почесним нагрудним знаком «Честь і слава».

Файл:Бишовець Ігор Анатолійович.jpg

2026-07-29T14:06:17Z

Rda-bashanova:

Бишовець Ігор Анатолійович

Трошин Сергій Олександрович

2026-07-29T14:05:29Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 16.12.1987 – 10.01.2025 Позивний: «ТРОЯ» Солдат. Старший оператор протитанкових та ракетних комплексів 3 відділення 1 взводу 2 стрілецького батальйону в/ч А5001 (155 ОМБр). Загинув поблизу населеного пункту Котлине Покровського р-ну Донецько...

[[Файл:Трошин.png|міні]]
16.12.1987 – 10.01.2025

Позивний: «ТРОЯ»

Солдат. Старший оператор протитанкових та ракетних комплексів 3 відділення 1 взводу 2 стрілецького батальйону в/ч А5001 (155 ОМБр).

Загинув поблизу населеного пункту Котлине Покровського р-ну

Донецької обл.

Нагороджений:

- орденом «Хрест Героя» (посмертно).

Файл:Трошин.png

2026-07-29T14:05:20Z

Rda-bashanova:

Трошин

Тищенко Владислав Володимирович

2026-07-29T14:04:30Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 27.08.1983 – 23.09.2024 Молодший сержант. Стрілець-номера обслуги десантно-штурмового відділення в/ч А0281. Загинув поблизу населеного пункту Микільське Краматорського р-ну Донецької обл.

[[Файл:Тищенко Владислав Володимирович.png|міні]]
27.08.1983 – 23.09.2024

Молодший сержант. Стрілець-номера обслуги десантно-штурмового відділення в/ч А0281.

Загинув поблизу населеного пункту Микільське Краматорського р-ну

Донецької обл.

Файл:Тищенко Владислав Володимирович.png

2026-07-29T14:04:19Z

Rda-bashanova:

Тищенко Владислав Володимирович

Войток Іван Петрович

2026-07-29T14:03:19Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 19.02.1995 – 17.10.2025 Матрос. '''Водій – електрик''' 3 відділення УБпАК 1 взводу УБпАК роти БпАК 4 батальйону берегової оборони військової частини в/ч А4935. Загинув поблизу населеного пункту Комишани Херсонського р-ну Херсонської об...

[[Файл:Photo 2026-06-04 14-15-24.jpg|міні]]
19.02.1995 – 17.10.2025

Матрос. '''Водій – електрик''' 3 відділення УБпАК 1 взводу УБпАК роти БпАК 4 батальйону берегової оборони військової частини в/ч А4935.

Загинув поблизу населеного пункту Комишани Херсонського р-ну

Херсонської обл.

Нагороджений:

- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Файл:Photo 2026-06-04 14-15-24.jpg

2026-07-29T14:03:08Z

Rda-bashanova:

Photo 2026-06-04 14-15-24

Лихацький Олександр Юрійович

2026-07-29T14:02:11Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 08.06.1994 – 23.05.2022 Старший солдат. 90 окремого аеромобільного батальйону 81 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ в/ч А0641. Загинув поблизу населеного пункту Богородичне Краматорського р-ну Д...

[[Файл:Зображення viber 2026-07-29 15-18-18-332.jpg|міні]]
08.06.1994 – 23.05.2022

Старший солдат. 90 окремого аеромобільного батальйону 81 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ в/ч А0641.

Загинув поблизу населеного пункту Богородичне Краматорського р-ну Донецької обл.

Нагороджений:

- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Файл:Зображення viber 2026-07-29 15-18-18-332.jpg

2026-07-29T14:02:03Z

Rda-bashanova:

Зображення viber 2026-07-29 15-18-18-332

Нікітін Віталій Сергійович

2026-07-29T14:00:35Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 10.05.1985 – 16.11.2025 Позивний: '''«'''Нік» Солдат. Навідник 101 окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ імені генерал-полковника Геннадія Воробйова 2 батальйону в/ч А0139. Загинув поблизу населеного пункту К...

[[Файл:Фото Нікітін Віталій Сергійович.jpg|міні]]
10.05.1985 – 16.11.2025

Позивний: '''«'''Нік»

Солдат. Навідник 101 окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ імені генерал-полковника Геннадія Воробйова 2 батальйону в/ч А0139.

Загинув поблизу населеного пункту Куп'янськ Куп'янського р-ну

Харківська обл.

Нагороджений:

- відзнакою Президента України «За оборону України»;

- медаллю «За поранення»;

- медаллю «Золотий Лев»;

- почесним нагрудним знаком «Золотий хрест»;

- орденом «За мужність» III ступеня.

Файл:Фото Нікітін Віталій Сергійович.jpg

2026-07-29T14:00:24Z

Rda-bashanova:

Фото Нікітін Віталій Сергійович

Гречко Владислав Сергійович

2026-07-29T13:58:58Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 14.11.1999 – 10.09.2025 Позивний: '''«'''Молодой» Солдат. Інспектор прикордонної служби (навідник-оператор безпілотних авіаційних комплексів) ДПСУ 3 прикордонного загону ГВБАС «Фенікс» в/ч 9938. Загинув поблизу населено...

[[Файл:Гречко Владислав Сергійович.png|міні]]
14.11.1999 – 10.09.2025

Позивний: '''«'''Молодой»

Солдат. Інспектор прикордонної служби (навідник-оператор безпілотних авіаційних комплексів) ДПСУ 3 прикордонного загону ГВБАС «Фенікс» в/ч 9938.

Загинув поблизу населеного пункту Торецьке Краматорського р-ну Донецької обл.

Файл:Гречко Владислав Сергійович.png

2026-07-29T13:58:50Z

Rda-bashanova:

Гречко Владислав Сергійович

Сівачук Сергій Станіславович

2026-07-29T13:57:42Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 08.03.1973 – 16.06.2025 Позивний: «Бук» Капітан Перший заступник начальника 1 відділу прикордонної служби 2 ПКШР 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Загинув поблизу населен...

[[Файл:Сівачук Сергій Станіславович.jpg|міні]]
08.03.1973 – 16.06.2025

Позивний: «Бук»

Капітан Перший заступник начальника 1 відділу прикордонної служби 2 ПКШР 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Загинув поблизу населеного пункту Яструбщина, Глухівського р-ну

Сумської обл.

Нагороджений:

- медаллю «За мужність в охороні державного кордону»;

- медаллю «За сумлінну службу»;

- медаллю «За оборону України»;

- орденом "За мужність" lll ступеню (посмертно)

Файл:Сівачук Сергій Станіславович.jpg

2026-07-29T13:57:28Z

Rda-bashanova:

Сівачук Сергій Станіславович

Байбуза Микола Григорович

2026-07-29T13:55:29Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 24.02.1998 – 22.07. 2025 Позивний: «Панда» Старший солдат. Радіотелефоніст відділення управління штабу дивізіону взводу управління 2 самохідного артилерійського дивізіону в/ч А0409. Загинув поблизу населеного пункту Ф...

[[Файл:Байбуза Микола Григорович.jpg|міні]]
24.02.1998 – 22.07. 2025

Позивний: «Панда»

Старший солдат. Радіотелефоніст відділення управління штабу дивізіону взводу управління 2 самохідного артилерійського дивізіону в/ч А0409.

Загинув поблизу населеного пункту Федорівка Друга Бахмутського р-ну Донецької обл.

Нагороджений:

- нагрудним знаком «Ветеран війни-учасник бойових дій»;

- почесною нагородою «Хрест Артилерії Збройних Сил України»;

- медаллю «Захиснику України»;

- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Файл:Байбуза Микола Григорович.jpg

2026-07-29T13:55:19Z

Rda-bashanova:

Байбуза Микола Григорович

Пелех Юрій Юрійович

2026-07-29T13:54:28Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 29.06.1981 – 20.01.2024 Позивний: «ВОЛЯ» Лейтенант. Командир 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону в/ч А4723. Загинув поблизу населеного пункту Синьківка Купʼянського р-ну Харківської обл.

[[Файл:Пелех Юрій Юрійович.jpg|міні]]
29.06.1981 – 20.01.2024

Позивний: «ВОЛЯ»

Лейтенант. Командир 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону в/ч А4723.

Загинув поблизу населеного пункту Синьківка Купʼянського р-ну

Харківської обл.

Файл:Пелех Юрій Юрійович.jpg

2026-07-29T13:54:22Z

Rda-bashanova:

Пелех Юрій Юрійович

Шатило Володимир Володимирович

2026-07-29T13:53:26Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 21.11.1981 – 24.08.2025 Солдат. Стрілець 53 окремої механізованої бригада 3 роти. Загинув поблизу населеного пункту Григорівка Бахмутського р-ну Донецької обл.

[[Файл:Scan10001.jpg|міні]]
21.11.1981 – 24.08.2025

Солдат. Стрілець 53 окремої механізованої бригада 3 роти.

Загинув поблизу населеного пункту Григорівка Бахмутського р-ну

Донецької обл.

Файл:Scan10001.jpg

2026-07-29T13:53:17Z

Rda-bashanova:

Scan10001

Ширяев Максим Юрійович

2026-07-29T13:52:05Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 04.05.1996 - 24.02.2024 Позивний: «Тренер» Солдат. Навідник 47 окремої механізованої бригади «Магура». Загинув поблизу населеного пункту Євгенівка Покровського р-ну Донецької обл.

[[Файл:5425086501864806280.jpg|міні]]
04.05.1996 - 24.02.2024

Позивний: «Тренер»

Солдат. Навідник 47 окремої механізованої бригади «Магура».

Загинув поблизу населеного пункту Євгенівка Покровського р-ну Донецької обл.

Файл:5425086501864806280.jpg

2026-07-29T13:51:58Z

Rda-bashanova:

5425086501864806280

Лисенко Юрій Васильович

2026-07-29T13:48:53Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 10.12.1979– 11.01.2025 Позивний: «Лисий» Молодший сержант. Командир відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону 110 ОМБр в/ч А4007. Загинув поблизу населеного пункту Велика Новосілка Волноваського р...

[[Файл:Лисенко Юрій Васильович.jpg|міні]]
10.12.1979– 11.01.2025

Позивний: «Лисий»

Молодший сержант. Командир відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону 110 ОМБр в/ч А4007.

Загинув поблизу населеного пункту Велика Новосілка Волноваського р-ну Донецької обл.

Нагороджений:

- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Файл:Лисенко Юрій Васильович.jpg

2026-07-29T13:48:28Z

Rda-bashanova:

Лисенко Юрій Васильович

Загиблі з моменту вторгнення рф в Україну з 24 лютого/2025

2026-07-28T06:59:06Z

Rda-bashanova: /* П */

= Б =

* '''[[Болотов Іван Володимирович|<big>Болотов Іван Володимирович</big>]]'''
* '''<big>[[Баришполець Олександр Володимирович]]</big>'''

* '''[[Бурлаченко Віктор Віталійович|<big>Бурлаченко Віктор Віталійович</big>]]'''

= Г =

* '''<big>[[Гавер Ждан Віталійович]]</big>'''
* '''[[Годованець Роман Васильович|<big>Годованець Роман Васильович</big>]]'''
* '''[[Гутевич Максим Валерійович|<big>Гутевич Максим Валерійович</big>]]'''

= Д =

* '''[[Данілович Сергій Анатолійович|<big>Данілович Сергій Анатолійович</big>]]'''
* '''[[Денисюк Олександр Васильович|<big>Денисюк Олександр Васильович</big>]]'''
* '''<big>[[Дмитренко Андрій Михайлович]]</big>'''
* '''[[Дроздецький Олександр Сергійович|<big>Дроздецький Олександр Сергійович</big>]]'''
* '''<big>[[Дулодій Олександр Володимирович]]</big>'''

= Ж =

* '''<big>[[Жлуктенко Михайло Валерійович]]</big>'''

= З =

* '''[[Заболотний Олександр Олександрович|<big>Заболотний Олександр Олександрович</big>]]'''

= І =

* '''<big>[[Іщук Олександр Володимирович]]</big>'''

= К =

* '''<big>[[Катункін Сергій Миколайович]]</big>'''

* '''[[Кононенко Олександр Вікторович|<big>Кононенко Олександр Вікторович</big>]]'''
* '''[[Комаров Андрій Петрович|<big>Комаров Андрій Петрович</big>]]'''
* '''<big>[[Кондратюк Євген Віталійович]]</big>'''
* '''[[Косар Андрій Михайлович|<big>Косар Андрій Михайлович</big>]]'''
* '''[[Котелянець Богдан Олександрович|<big>Котелянець Богдан Олександрович</big>]]'''
* '''[[Кубай Юрій Іванович|<big>Кубай Юрій Іванович</big>]]'''
* '''<big>[[Кулічевський Олександр Миколайович]]</big>'''
* '''<big>[[Куриленко Андрій Володимирович]]</big>'''

= Л =

* '''<big>[[Лавренюк Дмитро Миколайович]]</big>'''
* '''[[Лепський Григорій Миколайович|<big>Лепський Григорій Миколайович</big>]]'''
* '''<big>[[Лук'янюк Євген Михайлович]]</big>'''

= М =

* '''<big>[[Мельничук Дмитро Володимирович]]</big>'''

= О =

* '''<big>[[Остапович Сергій Олександрович]]</big>'''
* '''<big>[[Онищук Едуард Павлович]]</big>'''

= П =

* '''[[Петровський Сергій Вікторович|<big>Петровський Сергій Вікторович</big>]]'''
* '''<big>[[Пустовий Сергій Михайлович]]</big>'''
*

= Р =

* '''<big>[[Руденко Кирило Андрійович]]</big>'''
* '''<big>[[Ружинський Денис Валерійович]]</big>'''

= Т =

* '''[[Тимченко Анатолій Іванович|<big>Тимченко Анатолій Іванович</big>]]'''
* '''<big>[[Трофимов Дмитро Сергійович]]</big>'''
* '''<big>[[Труба Андрій Петрович]]</big>'''
*

= С =

* '''<big>[[Семиряко Ярослав Володимерович]]</big>'''
* '''[[Сидоренко Дмитро Олександрович|<big>Сидоренко Дмитро Олександрович</big>]]'''
* '''[[Сіробаба Юрій Іванович|<big>Сіробаба Юрій Іванович</big>]]'''
* '''[[Ставцев Павло Геннадійович|<big>Ставцев Павло Геннадійович</big>]]'''

= Ч =

*'''[[Сидоренко Дмитро Олександрович|<big></big>]]<big>[[Чеховський Олександр Миколайович]]</big>''' '''[[Сидоренко Дмитро Олександрович|<big></big>]]'''

= Ш =

* <big>'''[[Шигоцький Сергій Ігорович]]'''</big>

= Щ =

* '''[[Щербатюк Олександр Вікторович|<big>Щербатюк Олександр Вікторович</big>]]'''

Загиблі з моменту вторгнення рф в Україну з 24 лютого/2025

2026-07-28T06:49:58Z

Rda-bashanova: /* Т */

= Б =

* '''[[Болотов Іван Володимирович|<big>Болотов Іван Володимирович</big>]]'''
* '''<big>[[Баришполець Олександр Володимирович]]</big>'''

* '''[[Бурлаченко Віктор Віталійович|<big>Бурлаченко Віктор Віталійович</big>]]'''

= Г =

* '''<big>[[Гавер Ждан Віталійович]]</big>'''
* '''[[Годованець Роман Васильович|<big>Годованець Роман Васильович</big>]]'''
* '''[[Гутевич Максим Валерійович|<big>Гутевич Максим Валерійович</big>]]'''

= Д =

* '''[[Данілович Сергій Анатолійович|<big>Данілович Сергій Анатолійович</big>]]'''
* '''[[Денисюк Олександр Васильович|<big>Денисюк Олександр Васильович</big>]]'''
* '''<big>[[Дмитренко Андрій Михайлович]]</big>'''
* '''[[Дроздецький Олександр Сергійович|<big>Дроздецький Олександр Сергійович</big>]]'''
* '''<big>[[Дулодій Олександр Володимирович]]</big>'''

= Ж =

* '''<big>[[Жлуктенко Михайло Валерійович]]</big>'''

= З =

* '''[[Заболотний Олександр Олександрович|<big>Заболотний Олександр Олександрович</big>]]'''

= І =

* '''<big>[[Іщук Олександр Володимирович]]</big>'''

= К =

* '''<big>[[Катункін Сергій Миколайович]]</big>'''

* '''[[Кононенко Олександр Вікторович|<big>Кононенко Олександр Вікторович</big>]]'''
* '''[[Комаров Андрій Петрович|<big>Комаров Андрій Петрович</big>]]'''
* '''<big>[[Кондратюк Євген Віталійович]]</big>'''
* '''[[Косар Андрій Михайлович|<big>Косар Андрій Михайлович</big>]]'''
* '''[[Котелянець Богдан Олександрович|<big>Котелянець Богдан Олександрович</big>]]'''
* '''[[Кубай Юрій Іванович|<big>Кубай Юрій Іванович</big>]]'''
* '''<big>[[Кулічевський Олександр Миколайович]]</big>'''
* '''<big>[[Куриленко Андрій Володимирович]]</big>'''

= Л =

* '''<big>[[Лавренюк Дмитро Миколайович]]</big>'''
* '''[[Лепський Григорій Миколайович|<big>Лепський Григорій Миколайович</big>]]'''
* '''<big>[[Лук'янюк Євген Михайлович]]</big>'''

= М =

* '''<big>[[Мельничук Дмитро Володимирович]]</big>'''

= О =

* '''<big>[[Остапович Сергій Олександрович]]</big>'''
* '''<big>[[Онищук Едуард Павлович]]</big>'''

= П =

* '''[[Петровський Сергій Вікторович|<big>Петровський Сергій Вікторович</big>]]'''

= Р =

* '''<big>[[Руденко Кирило Андрійович]]</big>'''
* '''<big>[[Ружинський Денис Валерійович]]</big>'''

= Т =

* '''[[Тимченко Анатолій Іванович|<big>Тимченко Анатолій Іванович</big>]]'''
* '''<big>[[Трофимов Дмитро Сергійович]]</big>'''
* '''<big>[[Труба Андрій Петрович]]</big>'''
*

= С =

* '''<big>[[Семиряко Ярослав Володимерович]]</big>'''
* '''[[Сидоренко Дмитро Олександрович|<big>Сидоренко Дмитро Олександрович</big>]]'''
* '''[[Сіробаба Юрій Іванович|<big>Сіробаба Юрій Іванович</big>]]'''
* '''[[Ставцев Павло Геннадійович|<big>Ставцев Павло Геннадійович</big>]]'''

= Ч =

*'''[[Сидоренко Дмитро Олександрович|<big></big>]]<big>[[Чеховський Олександр Миколайович]]</big>''' '''[[Сидоренко Дмитро Олександрович|<big></big>]]'''

= Ш =

* <big>'''[[Шигоцький Сергій Ігорович]]'''</big>

= Щ =

* '''[[Щербатюк Олександр Вікторович|<big>Щербатюк Олександр Вікторович</big>]]'''

Трофимов Дмитро Сергійович

2026-07-28T06:48:31Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні = 12.12.1977 - 18.12.2025 = Позивний: «Трофим» Солдат. Майстер відділення ударних БпАК взводу ударних БпАК роти ударних БпАК батальйону безпілотних систем 46 ОаеМБр. Закінчив Сєвєродонецьку загальноосвітню школу № 4 і С...

[[Файл:Трофимов Дмитро Сергійович.png|міні]]

= 12.12.1977 - 18.12.2025 =
Позивний: «Трофим»

Солдат. Майстер відділення ударних БпАК взводу ударних БпАК роти ударних БпАК батальйону безпілотних систем 46 ОаеМБр.

Закінчив Сєвєродонецьку загальноосвітню школу № 4 і Сєвєродонецький технологічний інститут (філію Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля) за спеціальністю хімік-органік.

До повномасштабного вторгнення жив і працював на Луганщині в рідному місті.

З дитинства захоплювався хокеєм, грав захисником місцевої хокейної команди «Хімік».

У 2022 році переїхав до Києва, де Дарницький район міста став для Дмитра новою домівкою. У Києві працював масажистом як цивільних, так і військових.

У травні 2025 року був мобілізований до лав ЗСУ, оволодів управлінням дронами.

Дмитро міг усе, долав усе, неодноразово виїздив на передові позиції не в свою зміну через нестачу людей, завжди намагався дати відпочити більш молодим хлопцям. Навіть під час відпочинку від бойових завдань Дмитро продовжував допомагати побратимам, робив реабілітаційні масажі хлопцям, забравши з Києва масажний стіл.

Дмитро загинув на передовій, виконуючи бойове завдання з захисту України, коли їх позиція була знищена ворожим дроном. Дух 46 окремої аеромобільної бригади - це рішучість і готовність зустріти смерть обличчям до обличчя. На їх прапорі - «Завжди перші». І це був девіз Дмитра.

Дмитро завжди казав: «Луганщина - це Україна!». І він до останньої миті робив усе, щоб наблизити той час, коли над його рідним містом знову буде майоріти синьо-жовтий прапор.

Загинув поблизу населеного пункту Іванівка Синельниківського р-ну Дніпропетровська обл.

Файл:Трофимов Дмитро Сергійович.png

2026-07-28T06:48:16Z

Rda-bashanova:

Трофимов Дмитро Сергійович

Філоненко Дмитро Михайлович

2026-07-24T07:42:53Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні 18.07.1992 – 24.07.2025 Позивний: «Філімон» Солдат. Оператор зенітного ракетного взводу зенітно-артилерійської батареї зенітно-артилерійського дивізіону. Командир екіпажа «Азов» в/ч 3057. Навчався у школі №105 м. Києв...

[[Файл:Філоненко Дмитро Михайлович.jpg|міні]]
18.07.1992 – 24.07.2025

Позивний: «Філімон»

Солдат. Оператор зенітного ракетного взводу зенітно-артилерійської батареї зенітно-артилерійського дивізіону. Командир екіпажа «Азов» в/ч 3057.

Навчався у школі №105 м. Києва. У 2007 році вступив до Київського професійного ліцею транспорту, де здобув спеціальність електрогазозварника та рихтувальника кузовів.

Працював транспортувальником дільниці транзиту у логістичній компанії SAT, потім працював фахівцем у компанії «Нова Пошта», а також на автомийці. Згодом відкрив власну автомийку, у розвиток якої вклав багато праці та душі.

Захоплювався спортом, особливо футболом. Любив музику, писав реп-пісні та виступав на батлах. Цікавився технікою, умів ремонтувати різні пристрої. Любив природу, подорожі та їзду на мотоциклі.

Жив за принципами честі, справедливості та відповідальності. Цінував сім’ю понад усе, був надійним і відданим. Ніколи не залишався осторонь, коли хтось потребував допомоги, вирізнявся добротою та щедрістю. Любив дітей, мріяв про власну сім’ю та прагнув знову відкрити свою справу.

Вірив, що кожен має робити те, що від нього залежить. Прагнув жити чесно, підтримувати близьких і досягати всього власною працею. Говорив рідним: «Я піду сьогодні, щоб у вас було завтра».

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році добровільно став на захист України.

З 17 березня 2022 року проходив службу у Національній гвардії України (в/ч 3066), згодом у 2024 приєднався до бригади «Азов» (в/ч 3057).

Обіймав посаду командира екіпажу. Загинув від поранень, отриманих під час ворожої атаки ударним дроном типу FPV, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Степанівка Краматорського р-ну Донецької обл.

Нагороджений:

- нагрудним знаком «Ветеран війни-учасник бойових дій»;

- нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі»;

- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна пам’ять Герою!

Файл:Філоненко Дмитро Михайлович.jpg

2026-07-24T07:42:40Z

Rda-bashanova:

Філоненко Дмитро Михайлович

Попович Руслан Анатолійович

2026-07-20T12:07:46Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: ==== 07.10.1983 – 23.10.2024 ==== міні Позивний: «Рус» Солдат. Стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 112 ОБрТрО в/ч А7294. Навчався: школа № 274 , місто Київ харківське шо...

==== 07.10.1983 – 23.10.2024 ====
[[Файл:Попович Руслан Анатолійович.jpg|міні]]
Позивний: «Рус»

Солдат. Стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 112 ОБрТрО в/ч А7294.

Навчався: школа № 274 , місто Київ харківське шосе 168 І

Хобі: рибалка, туризм

Головні принципи:

Вірив у перемогу і боровся за неї

Жив по совісті, захищав слабших

Честь, гідність, відвага його життєві принципи

Життєва позиція:

Сильний духом, незламний.Віддав життя за мир і майбутнє України

Добровільно пішов боронити Україну. До останнього стояв за нас і нашу свободу.

Загинув поблизу населеного пункту Максимільянівка Покровського р-ну Донецька обл.

Файл:Попович Руслан Анатолійович.jpg

2026-07-20T12:07:31Z

Rda-bashanova:

Попович Руслан Анатолійович

Брисковський Юрій Олегович

2026-07-20T12:05:07Z

Rda-bashanova: /* 23.05.1976 - 11.11.2024 */

[[Файл:Брисковський Юрій Олегович.jpg|міні]]

=== 23.05.1976 - 11.11.2024 ===
[[Файл:Зображення .jpg|міні]]
Позивний: «УРІ»

Солдат. Командир бойової машини-командир механізованого відділення в/ч А1815.

Ср. Школа № 160 м. Київ. Здобув вищу економічну освіту

Служба в армії. Після армії, служба у лавах поліції.

Служба у податковій поліції, де отримав звання капітана податкової поліції.

Після залишення служби, працював у підприємствах приватної форми власності.

Хобі: захоплювався вивченням історії.

Головні принципи: історія мого брата, це історія сили, відповідальності і справжнього братерства.

У попередніх боях 17.10.24, Юрій отримав множинні осколкові поранення. Був у шпиталі.

Частину осколків лікарям вдалося видалити, але деякі залишились на завжди. Зняли шви, і він повертається на позиції.

Військовий шлях: 25.06.2024р. був мобілізований до лав ЗСУ.

Вищої військової освіти не мав, але зарекомендував себе, як виважений керівник і був призначений на посаду командира відділення.

На другий день після шпиталю пішов на завдання. Пішов один від роти….

Останній раз Юрій вийшов на зв'язок 11.11.24. о 4.30 ранку. З того дня він вважається безвісті зниклим. Я отримала речі брата. Там був блокнот.

Відізвалась людина, з яким брат виходив з попереднього бою.

Він мені розказав, що Юра, будучі сам тяжко поранений сутки тягнув на собі незнайомого хлопця, з контузією і простреленими ногами.

Та взяв на себе командування по виводу людей .

Бо для багатьох це був перший бій, а для Юрія був третій. І він вважав себе досвідченим….

Як сказав той хлопець

Ми були розгублені і налякані, і якби не Юра,

Ми би всі там залишились.

1 рік 4місяця пошуку і надії завершились.

Збіг ДНК.

Юра повернувся на щіті.

Його останній бій

Три поранення в груди, рана в пах, велика рана правого стегна, множинні рани лівого….

В полон не здався.

І зараз немає вже нікого з побратимів, хто був поруч з ним у тому останньому бою.

Але є я. І є пам'ять.

І я хочу щоб пам’ять про мого брата не зникла разом з часом.

Він рятував інших, коли сам був тяжко поранений. Він не залишив своїх. Він зробив більше ніж міг.

І я хочу зробити все, щоб його ім’я пам’ятали.

Юрій загинув відавши своє життя поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського р-ну Донецької обл.

Слава Герою!

Файл:Зображення .jpg

2026-07-20T12:04:31Z

Rda-bashanova:

Зображення

Брисковський Юрій Олегович

2026-07-20T08:17:17Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні === 23.05.1976 - 11.11.2024 === Позивний: «УРІ» Солдат. Командир бойової машини-командир механізованого відділення в/ч А1815. Ср. Школа № 160 м. Київ. Здобув вищу економічну освіту Служба в армії. Після армії, служба у лавах...

[[Файл:Брисковський Юрій Олегович.jpg|міні]]

=== 23.05.1976 - 11.11.2024 ===
Позивний: «УРІ»

Солдат. Командир бойової машини-командир механізованого відділення в/ч А1815.

Ср. Школа № 160 м. Київ. Здобув вищу економічну освіту

Служба в армії. Після армії, служба у лавах поліції.

Служба у податковій поліції, де отримав звання капітана податкової поліції.

Після залишення служби, працював у підприємствах приватної форми власності.

Хобі: захоплювався вивченням історії.

Головні принципи: історія мого брата, це історія сили, відповідальності і справжнього братерства.

У попередніх боях 17.10.24, Юрій отримав множинні осколкові поранення. Був у шпиталі.

Частину осколків лікарям вдалося видалити, але деякі залишились на завжди. Зняли шви, і він повертається на позиції.

Військовий шлях: 25.06.2024р. був мобілізований до лав ЗСУ.

Вищої військової освіти не мав, але зарекомендував себе, як виважений керівник і був призначений на посаду командира відділення.

На другий день після шпиталю пішов на завдання. Пішов один від роти….

Останній раз Юрій вийшов на зв'язок 11.11.24. о 4.30 ранку. З того дня він вважається безвісті зниклим. Я отримала речі брата. Там був блокнот.

Відізвалась людина, з яким брат виходив з попереднього бою.

Він мені розказав, що Юра, будучі сам тяжко поранений сутки тягнув на собі незнайомого хлопця, з контузією і простреленими ногами.

Та взяв на себе командування по виводу людей .

Бо для багатьох це був перший бій, а для Юрія був третій. І він вважав себе досвідченим….

Як сказав той хлопець

Ми були розгублені і налякані, і якби не Юра,

Ми би всі там залишились.

1 рік 4місяця пошуку і надії завершились.

Збіг ДНК.

Юра повернувся на щіті.

Його останній бій

Три поранення в груди, рана в пах, велика рана правого стегна, множинні рани лівого….

В полон не здався.

І зараз немає вже нікого з побратимів, хто був поруч з ним у тому останньому бою.

Але є я. І є пам'ять.

І я хочу щоб пам’ять про мого брата не зникла разом з часом.

Він рятував інших, коли сам був тяжко поранений. Він не залишив своїх. Він зробив більше ніж міг.

І я хочу зробити все, щоб його ім’я пам’ятали.

Юрій загинув відавши своє життя поблизу населеного пункту Богоявленка Волноваського р-ну Донецької обл.

Слава Герою!

Файл:Брисковський Юрій Олегович.jpg

2026-07-20T08:17:01Z

Rda-bashanova:

Брисковський Юрій Олегович

Руденко Кирило Андрійович

2026-06-22T11:20:14Z

Rda-bashanova:

[[Файл:Руденко Кирило Андрійович.jpg|міні]]

=== '''11.11.2005 — 11.12.2025''' ===
Кирило Руденко народився 11 листопада 2005 року в Києві — місті, яке сформувало його характер і любов до України. Все його дитинство минуло на Позняках, де він навчався у Скандинавській гімназії та мав багато друзів.

З початком повномасштабного вторгнення 16-ти річний Кирило, проживав у Сполучених Штатах Америки разом з мамою, де навчався в місцевій школі.

Однак серцем він завжди залишався зі своєю Батьківщиною. За два тижні до свого повноліття юний Кирило зробив свідомий і мужній вибір — повернувся з США додому, до України, щоб стати на її захист.

Він був світлою, доброю і водночас надзвичайно принциповою людиною. Молодий, стриманий, красивий, із внутрішнім стрижнем і чітким відчуттям справедливості та ідейності.

Кирило ніколи не ховався за спинами інших і завжди діяв так, як підказували серце і совість. Саме ці риси привели його до військової служби та свідомої боротьби.

У 2024 році Кирило долучився до організації Авангард, ставши ідейним, відданим і послідовним активістом. Він щиро сповідував і поширював цінності честі, мужності, вірності та самопожертви. Отримавши військовий вишкіл у тилу, влітку 2025 року, у віці 19-ти років, він добровільно долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади, розвідувального батальйону Hatred.

На фронті Кирило воював пліч-о-пліч із побратимами, розділяючи з ними всі тяготи війни. Разом із другом, відомим під позивним Адвокат, він пройшов бойові виходи й до останнього залишався вірним Присязі. Їхній шлях і їхня загибель стали символом тяглості героїчного ідеалу — від покоління до покоління.

11 грудня, холодного зимового ранку, на Донеччині, під час виконання бойового завдання Кирило Козир Руденко загинув. Він загинув, виконуючи свій обов’язок — так, як і жив: гідно, сміливо і до кінця.

Для держави він — Захисник і Герой. Для рідних — наш хоробрий хлопчик, син, дитина, Кирюша, якого безмежно любили й любитимуть завжди.

Він віддав своє життя за свободу і волю України, за людей, за наше спільне майбутнє. Його хоробрість, вірність і чистота намірів назавжди залишаться прикладом для побратимів і для всіх, хто знав його.

Він назавжди з нами — у наших серцях, у молитвах, на українській землі, за яку він віддав найдорожче…

Назавжди 20 років.

Назавжди в строю.

Вічна честь і памʼять.

Бути воїном — жити вічно.

Нагородженний:

Орденом “За мужність” ІІІ ступеня

Вічна пам’ять Герою!

Шигоцький Сергій Ігорович

2026-06-02T12:21:16Z

Rda-bashanova: /* 03.10.1991 – 24.08.2025 */

[[Файл:Шигоцький Сергій Ігорович (1).jpg|альт=Шигоцький Сергій Ігорович|міні]]

=== '''03.10.1991 – 24.08.2025''' ===
Позивний: «ТАНЦОР»

Солдат. Пілот 22 ОМПБ.

Сергій Ігорович Шигоцький «ТАНЦОР» народився в Києві 3 жовтня 1991 року. Молодий воїн, якому назавжди 33.

Сергій вступив до лав ЗСУ у третю річницю повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2025 року. Служив у 80-й бригаді Десантно-штурмових військ, брав участь у боях на Курщині. Неодноразово знищував ворожі дрони зі своєї зброї, тим самим рятуючи побратимів і себе. Тримав позиції та знищував ворога. Сергій ризикуючи життям, протягом двох діб виносив тіло загиблого побратима з Курська — це було майже неможливо під постійними обстрілами. Це вдалося зробити і вийти неушкодженим. Після виходу Сергій переніс складну операцію. Він мав право залишитися в тилу після реабілітації, але свідомо обрав повернутися на передову. За власним бажанням перевівся до 22 ОМПБ (окремого мотопіхотного батальйону), де став пілотом FPV-дронів — він дуже цього прагнув. Сергій проходив службу в Краматорську на Донеччині та в н. п. Іванопілля. Під час виконання бойового завдання отримав вибухову травму, несумісну з життям. Його серце зупинилося — він віддав своє життя рівно за пів року служби, 24 серпня 2025 року, у День Незалежності України. Своїм життям він врятував побратимів від смерті. Герої не вмирають — вони залишають нам майбутнє, яке ми повинні берегти й пам’ятати ціну нашої свободи.

Сергія пам’ятають як чемпіона зі спортивних бальних танців, тренера, людину з добрим серцем, життєрадісного та усміхненого.

Тепер його пам’ятатиме покоління як мужнього молодого воїна, який боронив Україну і віддав найцінніше — своє життя.

Сергія словами:

- Не як ти хочеш, а як Бог дасть!

- Не слухай тих, хто каже тобі, що ти чогось не можеш. Навіть якщо це

кажу я... У тебе є мрія — бережи її. Коли люди чогось не можуть, вони

думають, що і ти не зможеш. Але якщо ти чогось хочеш — вперед!

БЕЗ ЗАЙВИХ СЛIВ!

Нагороджений:

- медаллю «Честь. Слава. Держава».

Шигоцький Сергій Ігорович

2026-06-02T12:17:47Z

Rda-bashanova: /* 03.10.1991 – 24.08.2025 */

[[Файл:Шигоцький_Сергій_Ігорович_(1).jpg|міні]]

=== '''03.10.1991 – 24.08.2025''' ===
Позивний: «ТАНЦОР»

Солдат. Пілот 22 ОМПБ.

Сергій Ігорович Шигоцький «ТАНЦОР» народився в Києві 3 жовтня 1991 року. Молодий воїн, якому назавжди 33.

Сергій вступив до лав ЗСУ у третю річницю повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2025 року. Служив у 80-й бригаді Десантно-штурмових військ, брав участь у боях на Курщині. Неодноразово знищував ворожі дрони зі своєї зброї, тим самим рятуючи побратимів і себе. Тримав позиції та знищував ворога. Сергій ризикуючи життям, протягом двох діб виносив тіло загиблого побратима з Курська — це було майже неможливо під постійними обстрілами. Це вдалося зробити і вийти неушкодженим. Після виходу Сергій переніс складну операцію. Він мав право залишитися в тилу після реабілітації, але свідомо обрав повернутися на передову. За власним бажанням перевівся до 22 ОМПБ (окремого мотопіхотного батальйону), де став пілотом FPV-дронів — він дуже цього прагнув. Сергій проходив службу в Краматорську на Донеччині та в н. п. Іванопілля. Під час виконання бойового завдання отримав вибухову травму, несумісну з життям. Його серце зупинилося — він віддав своє життя рівно за пів року служби, 24 серпня 2025 року, у День Незалежності України. Своїм життям він врятував побратимів від смерті. Герої не вмирають — вони залишають нам майбутнє, яке ми повинні берегти й пам’ятати ціну нашої свободи.

Сергія пам’ятають як чемпіона зі спортивних бальних танців, тренера, людину з добрим серцем, життєрадісного та усміхненого.

Тепер його пам’ятатиме покоління як мужнього молодого воїна, який боронив Україну і віддав найцінніше — своє життя.

Сергія словами:

- Не як ти хочеш, а як Бог дасть!

- Не слухай тих, хто каже тобі, що ти чогось не можеш. Навіть якщо це

кажу я... У тебе є мрія — бережи її. Коли люди чогось не можуть, вони

думають, що і ти не зможеш. Але якщо ти чогось хочеш — вперед!

БЕЗ ЗАЙВИХ СЛIВ!

Нагороджений:

- медаллю «Честь. Слава. Держава».

Файл:Шигоцький Сергій Ігорович (1).jpg

2026-06-02T12:16:29Z

Rda-bashanova: Rda-bashanova завантажив нову версію Файл:Шигоцький Сергій Ігорович (1).jpg

Шигоцький Сергій Ігорович (1)

Підгайний Ілля Олегович

2026-05-25T11:57:18Z

Rda-bashanova: Створена сторінка: міні === '''08.08.1997 - 16.07.2025''' === Ілля народився 08.08.1997 у місті Кременчуці Полтавської області, другою дитиною в родині Олени та Олега Підгайних. Із самого народження був оточений любов'ю батьків, старшого брата Микити та баб...

[[Файл:Підгайний Ілля Олегович.png|міні]]

=== '''08.08.1997 - 16.07.2025''' ===
Ілля народився 08.08.1997 у місті Кременчуці Полтавської області, другою дитиною в родині Олени та Олега Підгайних. Із самого народження був оточений любов'ю батьків, старшого брата Микити та бабусь.

Ілля з дитинства був цікавим, веселим, дотепним, допитливим хлопчиком, а ще дуже добрим та лагідним.

У зв'язку із роботою батька, сім'я змінювала місця проживання. Із вересня 2000 року до червня 2001 року Ілля відвідував дошкільний навчальний заклад у місті Карлівка Полтавської області.

3 червня 2001 року разом з сім'єю переїхав на проживання до міста Полтави, де провів своє дитинство та юність.

У вересні 2003 року Ілля пішов у перший клас до загальноосвітньої школи № 10 ім. В.Г. Короленка у місті Полтава. На успішно навчався до 8-го класу.

У цей час в Палаці дитячої та юнацької творчості міста Полтава відвідував:

гурток народних інструментів, де навчався 5-ть років грі на цимбалах; гурток хорового співу; дитячий оркестр народних інструментів. Неодноразовий призер міських конкурсів "Зоряний калейдоскоп". Його старший брат Микита одночасно там же навчався грі на акордеоні. Брати одночасно вивчали музичні твори та часто виступали дуетом від імені школи на міських культурних заходах. У слухачів викликало захоплення неспівпадіння маленького зросту та тендітності Іллі з міцною грою на цимбалах.

З третього до шостого класу Ілля приймав участь від імені школи у міських змаганнях з шахів та займав призові місця. Гру в шахи він практикував все своє життя, навіть на фронті, розцінюючи це, як гарне тренування уваги, логіки, послідовності. Любив грати в шахи з комп'ютером, але дуже цінував гру з живим партнером.

Ілля рано навчився читати, читав завжди і всюди, у нього постійно із собою була нова книга. Він доречно вставляв цитати, його жарти були настільки дотепні, що стали цитатами в колі сім'ї та близьких. Тому, як закономірність, у шостому класі він зайняв перше місце у першому турі Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач 2009 року».

Він змалечку знав ким буде, і право було у нього в крові, його мама казала: «його Я народилося раніше за нього». Ілля обрав для себе фах юриста. Саме тому наполіг на переведенні до Полтавського міського багатопрофільного ліцею №1 імені І.П. Котляревського, де з вересня 2010 року до жовтня 2013 року навчався у групі з поглибленим вивченням правознавства. У дев'ятому та десятому класах був переможцем міської та обласної олімпіад із правознавства.

3 листопада 2013 року, у зв'язку з переїздом сім'ї, переїхав на проживання до міста Чернігова та перевівся на навчання до Чернігівського ліцего № 1, який закінчив у 2014 році та отримав атестат про середню освіту.

Після закінчення навчання Ілля успішно склав ЗНО та поступив до Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка на факультет «правознавство», де навчався чотири роки та отримав диплом бакалавра.

У цей час закінчив військову кафедру, у 2018 році склав присягу на вірність Народу України та отримав військове звання молодший лейтенант за спеціальністю «військовий психолог».

Старший брат Микита розповів Іллі про відновлений ВИШ, який започаткував магістерську програму з фаху правознавство. Ілля зацікавився історією розбудови Українського католицького університету у Львові, історичною постатню Йосипа Сліпого, який присвятив свій час на втілення ідеї в життя. Ілля прийняв виважене, свідоме рішення та у вересні 2018 року поступив до Львівського католицького університету на магістерську програму «права людини». Він був у захваті від УКУ, від спілкування з викладачами, від іншої атмосфери ВИШу та стилю викладання. Він знайшов там друзів і дуже пишався цими відносинами.

Ілля завжди мав власні принципи, ще змалечку, але саме в УКУ він викристалізував свої погляди на життя.

'''Коли його не стало, ті, хто були поруч з ним, пригадують:'''

«Коли я думаю про Іллю та спільні УКівські будні, то першим згадую його своєрідний гучний та повний життя сміх».

«У час, коли ми з Іллєю працювали разом, він мав цікаве поєднання настрою ніби вже бачив та прожив гору всього, трохи втомився, але продовжує та не здається. Він запалювався, коли бачив несправедливість, не боявся говорити та відстоювати те, в що вірить, не погоджувався, доводив, пояснював та захищав свою думку. Кілька разів ми з ним включалися в баталії за права студентів, писали про проблеми в універах, спільно робили навчання та невеличкі воркшопи, аби інші не повторювали наших помилок.»

«Саме Ілля прищепив мені любов до захисту персональних даних -терпляче, просто і з натхненням пояснював навіть найскладніше, ніби дітям, і завжди знаходив час розібрати кожне питання.

Я, досі пам'ятаю, як він організовував перші ознайомчі зустрічі: з щирим захопленням, яке передавалося кожному, хто слухав. Завдяки йому я обрала цей шлях і жодного разу не пошкодувала.

Ілля свідчив. Ілля служив. Ілля спілкувався.»

«Тільки він міг бути таким водночас скритним і близьким. Досі не розумію як йому це вдавалося. Завжди відданий своїм цінностям якщо GDPR, то у всьому і «ви ніколи не дізнаєтесь на яких п'яти інструментах я граю» - і таки не дізналися».

«Якщо обрав УКУ, то був найвідданішою частиною нашої спільноти, ініціював і брав участь у всіх формальних і неформальних зустрічах, був душею цих зустрічей, писав публікації, від яких зараз ком у горлі, його старший брат Микита навчив нас писати чат-боти. Згодом Ілля познайомив нас зі своєю дружиною Кристіною, ніби ми всі одна сім'я (так і було), якщо одружився, то світився від щастя кожну мить поруч зі своєю Христею».
«У нього завжди все було під контролем, а якщо ні, то з тим швидко давав собі раду. Вдумливий, але й діяльний. Це рідкість. І як банив ціль, то його було нічим не зупинити».
Микита згадує «Ілля любив і поважав Український католицький університет. Університет багато зробив для нього, а Ілля робив багато для університету. Тому, з цього року (і щороку), буде стипендія імені Ілля Підгайний. Наша сім'я передасть на це гроші, а команда УКУ подбає про вибір студентів».
Ілля закінчив навчання у 2019 році та отримав диплом магістра права.
Трудову діяльність розпочав у Bot&Partners, y 2020 році перейшов до Юридичної фірми "Василь Кисіль і Партнери", у 2021 розпочав роботу в юридичній компанії Avitar.
24 лютого 2022 року, як Доброволець, звернувся до Печерського ТЦК міста Києва разом з братом Микитою та 25 лютого був зарахований до 205 батальйону 241 бригади ТРО, солдатом. Ілля взяв собі позивний «ПОЛТАВА».
'''Ілля про війну:'''
«Я прийняв рішення, що піду на війну ще 25 листопада 2018 року коли росія атакувала українські кораблі в Азовському морі. Тоді я зрозумів, що якщо почнеться повномасштабне вторгнення, піду на війну. Через 3 роки так і вийшло я зібрав наплічник 15 лютого, і вже 25 лютого 2022 пішов у військкомат», - поділився Ілля у короткому інтерв'ю для рідної Школи права. Ілля тоді казав, що не розглядав жодного іншого рішення ні евакуації, ні волонтерства, ні очікування: «Мотив був простий: на нас напали - треба захищатися».
«Скоро буде 2 роки повномасштабному вторгненню і 10 років війні. Хочу поділитись думками, які в моїй голові останні півроку
1. Зараз НЕ позиційна війна. Зараз НЕ АТО-2. росія наступає майже по всьому фронту і дуже великими силами. Те, що лінія фронту майже не рухається - виключно заслуга Української армії, яка відбиває наступ росіян. Якщо все так продовжиться, то рано чи пізно в якомусь місці фронт прорветься. І треба працювати над тим, щоб не було провалу в нашу сторону.
МИ ВСЕ ЩЕ МОЖЕМО ПРОГРАТИ.
А нам треба виграти.
Чому ми не наступаємо і навряд будемо глобально наступати в 2024? У росіян ДУЖЕ багато ресурсів. У рази більше ніж у нас людей, грошей, збройних заводів та запасів. Стратегічно вигідніше все це знищувати в обороні. І коли на якійсь ділянці з десятків і сотень батальйонів і полків у них залишаться лише пару десятків втомлених та побитих організмів тоді буде час наступати Хочеться вірити, що так і буде.
2. Чому не варто йти на перемовини і заморожувати лінію?
Я думаю, що довгостроково це нам нашкодить. Нам треба думати про довгострокове, бо росія від нас не відстане в найближчі роки. На жаль. По-перше, росіянам довіряти не можна і цей мир точно буде порушуватись по дрібницям, а через 2-5-10 років порушиться другим повномасштабним вторгненням. Я в це вірю. По-друге, перемир'я росіяни використають та наростять армію, зроблять запаси зброї та боєприпасів і нападуть ще потужніше. Я дуже добре знаю, яка ціна стоїть за «не йти на перемовини». Кров ллється рікою і це дуже страшно, стрічка новин це суцільний некролог вже 2 роки. І дуже часто це просто найкращі люди, які не заслуговують смерті.
Я не заздрю людям яким треба ухвалювати такі рішення продовжувати війну, що краще десятки тисяч ЗАРАЗ ніж сотні тисяч і мільйони - ПОТІМ.
3. «Не народжений для війни, не готовий, боюсь померти, хочу знати скільки служити, що зробила держава щоб я воював за неї»... У кожного своя мотивація на цю війну. Я прийшов у військо з початком повномасштабного і з того часу наївна частина мотивації відмерла завдяки ідіотизму системи.
Що мене все ще тримас це дуже простий факт. Це не пропаганда а-ля Геббельс, а теорема якій є доведення Буча та інші міста, які були або є в окупації.
Якщо не воювати, то буде ще гірше росіяни прийдуть і вб'ють, зивалтують, зруйнують, вкрадуть. Відіжмуть бізнес і квартиру, викрадуть дружину, дітей відвезуть в росію і дадуть інше прізвище. Тисячі ветеранів вб'ють або закатують, маючи списки убдшників. Тільки ми їх зупиняємо від цього. 400 тисяч росіян з радістю пронесуться по країні, грабуючи вбиваючи. Все звичне вам життя розсипеться, якщо його не захистити.
Україна, в якій ми живемо, зникне на десятиліття, якщо ми не оборонимо її. І ви захищаєте не корумпованих чиновників, а людей навколо. Ви захищаєте себе, в кінці кінців. Вас не застрелять зі зв'язаними руками бо це весело.
січень 2023, Бахмут».
За час служби Ілля пройшов шлях від солдата до повторного отримання військового звання «молодший лейтенант», а завершив свій життєвий і військовий шлях у званні «старший лейтенант».
Ілля Підгайний був відзначений грамотою «за непохитну вірність Військовій присязі мужність та героїзм». Відзнакою Міністра оборони України нагороджений медаллю «За поранення».
Ілля поспішав жити. Робив усе від нього залежне. Після першої зустрічі з дівчиною Кристіною визначився: «я знайшов її». Вони швидко одружилися. Весілля 26.08.2023 було як ковток повітря в цей час. Це давало йому сили продовжувати свою СПРАВУ.
16 липня 2025 року біля села Новоосицове Купянського району Харківської області під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу завдания Ілля Підгайний загинув.

Ця звістка стала страшним ударом для сім'ї, Побратимів, друзів...

'''Про Іллю:'''

«Коли ми познайомились, я б ніколи не подумав, що він буде одним з тих відбитих як і я, що у першій дні повномасштабки втечуть з юридичних фірм на війну. Інтелігентний, спокійний хлопець. Ніколи не подумав, що за цим приховується настільки сильний дух. Він побував на дуже серйозних напрямках. Для мене честь, що такі люди вчилися і жили поруч зі мною» 1 «Відповідальний, точний, надійний. Завжди рвався на передову. Йому завжди хотілось бути там, де найважче. Був світлим хлопцем, з душею

романтика і Воїна. Хотів бути корисним до останнього.... ПОЛТАВА, ПОЛТАВУШКА спочивай друже. Герої не вмирають...».

«Брате, твоє обличчя на бігбордах, а душа в кожному з нас Бігборди-це не про показ. Це про любов і величезну втрату. Ми пам'ятаємо не тільки як ти загинув, а як ти жив. Сміливий. Справжній. Місто Полтава знає своїх Героїв. Ми не забудимо....»

«Сьогодні Forbes опублікував список «30 до 30» — молодих українців, які були елітою нашої країни. Та справжня еліта це ті, хто вже ніколи не з'явиться у цих рейтингах.

Ілля Підгайний пройшов зі мною багато гарячих точок. Він показав себе справжнім героєм, справжньою людиною і справжньою елітою України. Иого вже немає поруч, але його сила, відвага й гідність залишаться назавжди в нашій пам'яті.

<nowiki>https://forbes.ua/.../spisok-yakogo-ne-malo-buti-forbes</nowiki>...>>>

Старшого лейтенанта, офіцера групи розвідки 205-го батальйону 241-ої бригади ТРО поховали 22 липня 2025 року у місті Києві на Берківецькому кладовищі, на території 102 меморіального кварталу (102д-квартал, 3-й ряд

1-е місце).

Указом Президента України Підгайний Ілля Олегович нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеню (посмертно).

Українським католицьким університетом на честь Героя України Іллі Підгайного у 2025 році засновано довічний стипендіальний фонд ЙОГО імені та встановлена ця меморіальна дошка.

Файл:Підгайний Ілля Олегович.png

2026-05-25T11:23:46Z

Rda-bashanova:

Підгайний Ілля Олегович